У сузір’ї Рака є планета-алмаз вартістю $26,9 нонільйонів, а земна доба в майбутньому розтягнеться до 870 годин. Розповідаємо, що ще незвичайного приховує космос.
1
У Сонячній системі може бути понад вісім планет
Сонячна система – найбільш вивчена частина космічного простору. За офіційною версією, вона включає вісім планет. Насправді їх значно більше. Одних тільки «карликів» тут налічується не менше п’яти. Це Плутон, Церера, Хаумеа, Макемаке та Еріда. Через віддаленість від Землі вони мало вивчені. Ба більше, за оцінками вчених, у Сонячній системі може перебувати ще близько 2 тис. потенційних карликових планет. До того ж багато астрофізиків визнають наявність дев’ятої великої планети. Вона розміром із Нептун і вдесятеро важча за Землю. Про існування загадкової планети X вчені почали здогадуватися ще 2014 року, а 2016-го отримали перші докази за допомогою комп’ютерного моделювання.
2
Планета з графіту й алмазів
Ще одну таємничу планету астрономи виявили в сузір’ї Рака. На думку співробітників Єльського університету, вона вдвічі більша та у вісім разів важча за Землю. Але головне – Янссен майже цілком складається з графіту й алмазів. Причому на частку останніх припадає третина його речовини. Forbes оцінив вартість планети в $26,9 нонільйонів. За космічними мірками, гігантський алмаз розташований неподалік від землян – усього за 40 світлових років. Щоправда, температура його поверхні сягає 2,148 тис. градусів. А швидкість обертання настільки висока, що один рік там дорівнює 18 земним годинам. Крім того, нещодавно вчені з’ясували, що один бік Янссена перебуває в розплавленому стані і являє собою вуглецеву лаву.
3
Без Місяця на Землі вимруть морські мешканці
Якщо супутник Землі зникне, найімовірніше, глобальної катастрофи не станеться. Колись він був основним джерелом світла в темний час доби – тепер люди вміють обходитися без нього. І все ж деякі серйозні зміни відбудуться. Наприклад, настане кінець багатьом водним видам спорту. Фази Місяця впливають на хвилі – проходячи над поверхнею нашої планети, він «тягне» за собою маси води. Крім того, вимруть морські мешканці, життя яких безпосередньо пов’язане з припливами й відливами. Без супутника на Землі не буде сонячних і місячних затемнень, а тектонічні плити змістяться, спричинивши землетруси та виверження вулканів. Але головне – клімат планети вже не буде колишнім.
4
Уламки Тунгуського метеорита досі не знайдені
Найтаємничіший космічний прибулець XX століття – Тунгуський метеорит. Він упав у районі сибірської річки Тунгуска вранці 30 червня 1908 року. Того дня небо осяяло яскравим сяйвом, а повітряний вибух, що виникнув за ним, знищив величезну ділянку лісу і вибив шибки будинків у радіусі 200 км. Однак ні осколків метеорита, ні слідів застосування зброї масового ураження, ні уламків інопланетного корабля так ніхто і не знайшов. За розрахунками фахівців NASA, діаметр метеорита становив 75 м, а сила вибуху зрівнялася з потужністю термоядерної бомби.
5
У космосі панує тиша
Найтихішим місцем на нашій планеті вважається безехова камера в Лабораторії Орфілда – вона поглинає до 99,99% звуків. Але навіть там почути абсолютну тишу не вийде. Її порушить робота наших легенів і кровоносної системи. Сьогодні в цій лабораторії проводять різні дослідження і тестують прилади. А ще в подібних ізольованих просторах фахівці NASA випробовують майбутніх астронавтів. У космосі немає звуків – через відсутність повітря. Тож навіть потужні галактичні вибухи відбуваються в повній тиші. Працювати в таких умовах дуже важко: лише кілька хвилин у звуковому вакуумі викликають у непідготовлених людей панічні атаки та сильні слухові галюцинації.
6
Скафандр NASA коштує $22 млн
Перший вихід у відкритий космос команди жінок-космонавтів було перенесено через брак скафандрів, він відбувся в жовтні 2019 року. У розробку нових скафандрів NASA вклало понад $200 млн. Попри це, згідно зі звітом генерального інспектора Пола Мартіна, у розпорядженні відомства є лише 11 придатних для експлуатації космічних костюмів. Вони розроблені наприкінці сімдесятих років, а термін їхньої служби закінчився ще в минулому столітті. Через неполадки в застарілій охолоджувальній системі скафандрів у шоломах астронавтів накопичується волога. За словами інженера NASA Пабло де Леона, кожен такий костюм важить понад 150 кг і коштує $22 млн.
7
Місяць залишає земну орбіту
Місяць поступово віддаляється від нашої планети. Щоправда, відбувається це з дуже незначною швидкістю – 38 мм на рік. Дослідники з Вісконсинського університету в Медісоні та Колумбійського університету розрахували, що 1,5 млрд років тому земна доба тривала приблизно 18 годин. У той час Місяць перебував до Землі на 44 тис. км ближче, ніж тепер. На думку астрофізиків, збільшена відстань вплинула на обертання планети навколо своєї осі, а разом із тим на клімат і тривалість дня. Ще через кілька мільярдів років орбіта Місяця збільшиться приблизно вдвічі, а доба розтягнеться на 870 годин. Однак із часом вони перестануть віддалятися один від одного, і супутник знову почне рухатися до Землі, прогнозують фахівці.
8
Потужне гравітаційне поле уповільнює час
Через гравітацію час у космосі протікає по-різному. Що потужнішим є гравітаційне поле, то сильніше сповільнюється час. Цей феномен проілюстровано у фільмі «Інтерстеллар» Крістофера Нолана. Коли герої потрапляють на планету Міллер, година для них дорівнює семи земним рокам. Повернувшись на борт космічного корабля за три з невеликим години, астронавти застають вже посивілого колегу, який чекав на їхнє повернення довгі 23 роки. Практично так само відбувається і в реальності. Наприклад, для космонавтів час тягнеться на частки секунди швидше, ніж для людей на Землі. А поблизу чорної діри він майже повністю зупиняється.
9
Вітри на Венері дмуть зі швидкістю 500 км/год
Венера схожа із Землею за складом і розмірами, але сильно відрізняється за зовнішнім виглядом і умовами на поверхні. Атмосфера планети складається з нагрітих до високих температур вуглекислого газу і парів сірчаної кислоти та має дуже високу щільність. Дані спектрометра SPICAV, встановленого на орбітальній станції Venus Express, показали, що в мезосфері Венери на висоті 85-100 км озону в 10 тис. разів менше, ніж в атмосфері Землі. А вміст двоокису сірки значно змінюється протягом кількох діб. Завдяки дослідженню з використанням зоряного просвічування, коли спектрометр слідкував за зірками під час їхнього сходу й заходу за горизонт планети, вченим вдалося з’ясувати концентрацію основного газу венеріанської атмосфери. Такий розподіл озону вказує, що газ взаємодіє з хімічними сполуками, які вітри переносять із денного боку півкулі на нічний. А через те, що атмосфера Венери обертається в 60 разів швидше за поверхню планети, швидкість вітру тут може становити до 500 км/год.