Зроблено перший крок у вивченні досить складного питання: що відбувається всередині мозку людини, яку можна вважати такою, що «застрягла» між сном і неспанням?
У сновид очі зазвичай відкриті, і вони можуть взаємодіяти з навколишнім середовищем складним чином. Учені називають таку поведінку під час сну «парасомнією». Хоча парасомнія частіше зустрічається у дітей, приблизно 2-3% дорослих відчувають цей стан регулярно.
«Ті, хто відчуває парасомнію, іноді повідомляють про переживання, подібні до сновидінь, а іноді не відчувають нічого подібного», – пояснює Франческа Сікларі з лабораторії сновидінь Нідерландського інституту нейронаук, керівник дослідження, що вийшло в Nature Communications.
Виміряти активність мозку під час епізоду сновидіння – непросте завдання. Автори нового дослідження змогли спровокувати такі епізоди у пацієнтів-добровольців у лабораторії. Першої ночі пацієнти спали нормально, у другу їм не давали спати – дозволяли заснути тільки під ранок, при цьому під час входу у фазу глибокого сну пацієнт зазнає впливу гучного звуку. При цьому у випробуваного за допомогою приладів зчитували мозкову активність.
У 56% випадків пацієнти повідомляли, що під час епізоду їм снилися сни та розповідали їхній зміст. Часто йшлося про нещастя, що насувається, або небезпеку. У 19% випадків пацієнти нічого не відчували та просто прокидалися і виявляли, що займаються чимось, майже як у трансі. Інша частина повідомила, що вони щось бачили, але не змогли згадати, що саме.
Епізод сновиди завжди передував сильному включенню збудливої системи мозку (найчастіше у відповідь на звук, але іноді й спонтанно): майже як у здорових людей під час неспання. При цьому частини мозку, що відповідають за свідомість, майже не активувалися. Більшість епізодів парасомнії починалися раптово і спочатку характеризувалися виразами здивування і здивування на обличчі, а також дослідницькою поведінкою (відкриття очей, орієнтація очей і рухи голови).
У пацієнтів, які бачили сни під час епізоду, активність мозку була такою самою (як безпосередньо перед епізодом, так і під час нього), як у здорових людей за звичайних снів. Що складнішою була поведінка сновиди, то частіше він запам’ятовував свої сни й то яскравішими вони були. У людей, які не запам’ятовували свої сни, під час епізоду не вмикалася система пам’яті в мозку. І в людей, які бачили сни, і в тих, хто не бачив сни, під час епізоду, активувалися зони зорової кори, що відповідають за вміння знаходити шлях, орієнтуватися і здійснювати просторові дії.
«Цікаво, що пацієнти майже ніколи не згадують звук, що викликав епізод парасомнії, а скоріше говорять про якийсь інший тип небезпеки, що насувається. Що голосніший звук, то вища ймовірність, що ми спровокуємо напад», – каже Сікларі.
Загалом, зазначається в статті, активність мозку сновидців схожа на активність мозку тих, хто практикує усвідомлені сновидіння. Автори також зазначають, що, найімовірніше, збуджувальні системи мозку вмикаються у відповідь на тривожні відчуття від звуку, а не на сам звук, «запускаючи» тривожні сновидіння.
«Привабливо припустити, що раптова активація систем збудження інтерпретується мозком як сигнал небезпеки й вдруге контекстуалізується до пробудження», – підсумовують учені.