Nature: земні материки могли стабілізуватися завдяки дощу та вітру.
Американські вчені з Пенсільванського університету описали механізм формування кратонів – стародавніх і великих ділянок континентальної кори, що забезпечують стабільність материків. Дослідження опубліковано в науковому журналі Nature.
Згідно з новою теорією, материки не виникли з океанів планети як стабільні масиви суші. Більш імовірно, що вплив дощів і вітрів на свіжу породу близько 3 млрд років тому запустив серію геологічних процесів, які створили стійку кору.
Кратони простягаються більш ніж на 150 кілометрів від поверхні Землі до верхньої мантії, де вони діють як кіль човна, утримуючи континенти «на плаву».
Дослідники проаналізували концентрації урану, торію і калію в сотнях зразків гірських порід архейського періоду, коли утворилися кратони, щоб оцінити радіогенну тепловіддачу на основі фактичного складу гірських порід. Вони використовували ці значення для створення теплових моделей формування кратонів.
Згідно з їхніми висновками, коли вітер, дощ і хімічні реакції руйнували гірські породи на ранніх континентах, то осадкові породи та глинисті мінерали змивало в струмки та річки й несло в море, де вони створювали осадові відкладення, такі як сланці, з високим вмістом урану, торію і калію.
Унаслідок вивітрювання в неглибокій корі могли зрештою сконцентруватися елементи, що виділяють тепло, як-от уран, торій і калій, що дало змогу глибшій корі охолонути та затвердіти.
Цей механізм створив товстий, твердий шар породи, який, можливо, захистив дно континентів від подальшої деформації – характерна особливість кратонів, зазначили вчені.
За словами дослідників, результати відображають нове розуміння того, як геологічно розвиваються потенційно населені планети.