У Туреччині знайшли вирізані в камені записи про удар комети 12 тис. років тому.
Шотландські вчені з Единбурзького університету виявили в Туреччині археологічний пам’ятник, який може бути найдавнішим сонячним календарем у світі. Він являє собою вирізані в камені записи про падіння комети, що сталося понад 12 тис. років тому. Дослідження опубліковано в науковому журналі Time and Mind.
Команда зробила відкриття під час розкопок у місці Гебекле-Тепе на півдні Туреччини, де розташований храмовий комплекс. Новий аналіз V-подібних символів на стовпах у Гебекле-Тепе, показав, що кожен знак V може представляти один день. Інтерпретація дала змогу дослідникам підрахувати сонячний календар із 365 днів на одному зі стовпів, що складається з 12 місячних місяців і 11 додаткових днів.
Літнє сонцестояння було представлено як окремий, особливий день у вигляді знака V на шиї птахоподібного звіра. Припускається, що фантастична істота символізувала сузір’я літнього сонцестояння в той час.
Оскільки на малюнках зображено як місячні, так і сонячні цикли, різьблені фігурки можуть уособлювати собою найдавніший у світі так званий місячно-сонячний календар, що ґрунтується на фазах Місяця і положенні Сонця. Це робить календар Гебеклі-Тепе набагато тисячоліть старшим за інші відомі календарі цього типу.
За словами дослідників, стародавні люди могли створити ці малюнки в Гебеклі-Тепе, щоб зафіксувати дату зіткнення рою фрагментів комети із Землею майже 13 тис. років тому, або 10850 р. до н. е.
Передбачається, що удар комети поклав початок малому льодовиковому періоду, що тривав понад 1200 років і знищив багато видів великих тварин. Він також міг викликати зміни в способі життя і сільському господарстві, які, як вважають, були пов’язані із зародженням цивілізації незабаром після цього в родючому півмісяці Західної Азії.
Інший стовп на цьому місці, мабуть, зображує метеорний потік Тауріди, який, як вважають, є джерелом фрагментів комети, що триває 27 днів і виходить з напрямків Водолія і Риб.
Знахідка також підтверджує, що стародавні люди могли записувати дати за допомогою прецесії – коливання земної осі, що впливає на рух сузір’їв по небу – принаймні за 10 тис. років до того, як це явище було задокументованим давньогрецьким істориком Гіппархом у 150 році до нашої ери.