В останні кілька років люди часто обговорюють ймовірність зіткнення Землі з небесним тілом. Розбираємося в тому, що таке астероїди, як вони з’являються і чим вони небезпечні.
Що таке астероїди
Астероїди – це тверді кам’янисті тіла, які обертаються навколо Сонця. Цим вони повторюють поведінку планет, але не можуть називатися так через свої невеликі розміри. Вони належать до категорії «малих тіл Сонячної системи». Хоча їх там мільйони, їхня загальна маса менша, ніж у Місяця.
Астероїди утворилися близько 4,6 млрд років тому, у ранній етап формування Сонячної системи. Тоді майбутні планети переживали стадію «планетезималей». У цей період невеликі космічні частинки поступово притягуються одна до одної, підвищується температура в центрі, внаслідок чого вони плавляться й утворюється протопланета. Нинішні астероїди – «побічні продукти» того процесу. Учені припускають, що багато супутників планет – колишні астероїди, яких «захопило» гравітаційне поле великого об’єкта, змусивши обертатися навколо нього.
Історія відкриття астероїдів
Астероїди були відкриті випадково: 1801 року італійський астроном і священник Джузеппе П’яцці виявив найбільший із них і назвав його Церерою на честь римської богині родючості. Зараз він кваліфікується як карликова планета. Відтоді вчені почали регулярно знаходити астероїди: до другої половини XIX століття кількість зафіксованих об’єктів перевищила 100, до 1921 року – 1 тис., а до 1981-го – 10 тис. Зараз ця кількість перевищує 800 тис. У 1980 році було висунуто гіпотезу, що саме падіння астероїда близько 66 млн років тому призвело до вимирання динозаврів.
За припущеннями вчених, цей астероїд приземлився в районі сучасної Мексики. Більшість земноводних тварин могли загинути протягом кількох годин або днів після падіння через різке підвищення температури навколишнього середовища. Це зіткнення могло спричинити незворотні зміни клімату, підвищити вміст кислоти в атмосфері та змінити склад Світового океану.
Хімічний склад і колір найпоширеніших астероїдів
Учені ділять астероїди на класи залежно від їхнього складу. Так виглядають три найпоширеніші:
- Астероїди класу C. Колір: сіруватий. Складаються з вуглецю і низки інших речовин, зокрема кремнію. Це найпоширеніший тип, який містить близько 75% усіх астероїдів.
- Астероїди класу S. Колір: зеленуватий або червонуватий. Складаються з кремнію, нікелю і заліза. Другий за поширеністю тип, містить близько 17% усіх астероїдів.
- Астероїди класу M. Колір: червонуватий. Складаються з нікелю і заліза. Залишки металевих ядер планетезималів.
Де розташовані астероїди
Більшість астероїдів Сонячної системи розташована в головному поясі астероїдів – між орбітами Марса і Юпітера. У ньому циркулює понад 200 астероїдів діаметром понад 100 км, від 1,1 млн до 1,9 млн діаметром понад 1 км і мільйони дрібних. Як пояснюють вчені, тут вони рухаються в «безпечній» зоні, де гравітаційний вплив на них великих планет мінімальний. Саме через Юпітер на місці головного поясу астероїдів у період зародження Сонячної системи не змогла виникнути ще одна планета. Його гравітаційне поле перешкоджало формуванню планетезималів поруч, тож частинки не з’єдналися і продовжили рухатися навколо Сонця у вигляді астероїдів.
Найбільші групи астероїдів
Астероїди розташовуються в Сонячній системі не тільки в головному поясі астероїдів.
- «Троянці» і «греки», які отримали назви на честь героїв «Іліади», розташовані в «точках Лагранжа». У цих частинах космосу гравітаційний вплив планети й Сонця рівноцінний. Найбільше «троянців» і «греків» є у Юпітера – понад 10 тис. У Нептуна їх 30, у Марса – дев’ять, а в Землі й Урана – по одному.
- «Сімейство Гільди» містить понад 1 тис. схожих на «троянців» астероїдів. Воно розташоване за головним поясом між орбітами Марса і Юпітера.
- «Пояс Койпера» розташований на краю Сонячної системи, поруч із Нептуном. Він схожий на головний пояс астероїдів, але відрізняється від нього розміром: у 20 разів ширший і у 20-200 разів масивніший. У ньому знаходяться малі тіла з води, аміаку і метану та щонайменше чотири карликові планети, до яких сучасна наука зараховує і Плутон.
Астероїди та комети: схожість і відмінності
Комета відрізняється від астероїда тільки складом: зоряний пил і лід замість металів. При підльоті до Сонця речовини починають випаровуватися, завдяки чому формуються знамениті «хвости».
Метеорит – це астероїд або його фрагмент, який досяг поверхні Землі. Щодня на нашу планету потрапляє близько 20 метеоритів. Вони не несуть небезпеки, оскільки в переважній більшості їхній розмір не перевищує каменя, який можна втримати в долоні. За даними NASA, метеорити, які можуть знищити місто або спричинити руйнівне цунамі, стикаються із Землею кожні 1-10 тис. років.
Великі ж метеорити, діаметром 400 м, здатні спричинити глобальний катаклізм, у середньому потрапляють на нашу планету кожні 100 тис. років. Проте вчені опрацьовують усі варіанти боротьби з потенційною загрозою.
Найбільші астероїди
Дослідникам складно вимірювати астероїди через їхню неправильну форму і різне альбедо (відбивну здатність поверхні). Якщо рахувати за приблизним діаметром, перша десятка матиме такий вигляд:
- Церера, 946 км.
- Веста, 525 км.
- Паллада, 512 км.
- Гігея, 431 км.
- Інтерамнія, 326 км.
- Європа, 315 км.
- Давида, 289 км.
- Сільвія, 286 км.
- Кібела, 273 км.
- Евномія, 268 км.
Небезпека астероїдів
У 1998 році американські конгресмени попросили NASA зафіксувати всі астероїди й комети радіусом в 1 км і більше, які можуть опинитися на орбіті Землі. Відтоді астрономи NASA виявили 95% астероїдів, і деякі з них гіпотетично можуть призвести до кінця світу. Зараз жоден із них не загрожує нашій планеті. Проте Конгрес США ще 2005 року підвищив планку, наказавши фахівцям NASA знайти всі астероїди радіусом від 140 м. Їх ще називають «вбивцями міст», оскільки вони здатні стерти з лиця Землі мегаполіс. Імовірність зіткнення з ними в будь-яке століття – близько 1%. Зараз NASA знайшло близько 40% від них. Для виявлення решти 60% знадобиться ще приблизно 30 років.