Восьмирічний хлопець, на ім’я Елліотт, випадково натрапив на декілька скам’янілостей юрського періоду під час гри на подвір’ї свого нового будинку в місті Метлок, графство Дербішир. Виявлені рештки належать морським молюскам амонітам, які жили 140-180 мільйонів років тому. Про це повідомляє Бі-Бі-Сі.
Незвичайна знахідка трапилася лише через три місяці після переїзду родини в новий будинок. Елліотт бавився на подвір’ї, досліджуючи вапнякові камені, коли помітив на одному з них дивні заглиблення й візерунки. Ретельніший огляд показав, що це не просто камені, а скам’янілості прадавніх морських істот.
Амоніти, які виявив хлопець, належать до вимерлих головоногих молюсків із спіралеподібною черепашкою. Вони населяли світові океани в добу динозаврів. Свою назву ці істоти отримали на честь давньоєгипетського божества Амона Фіванського, якого зображували з баранячими рогами. Пліній Старший у I столітті н.е. називав такі скам’янілості «ammoniscornua» («роги Аммона»). Наукова назва з’явилася 1789 року завдяки французькому зоологу Жану Брюг’є.
Мати юного дослідника розповіла, що син надзвичайно захоплений своїм відкриттям і тепер планує продовжити пошуки скам’янілостей на ділянці. Вона з гумором додала, що постійні розкопки в саду створюють певні незручності для батьків, проте вони пишаються зацікавленістю сина палеонтологією.
Докторка Сюзанна Лайдон, палеонтологиня з Ноттінгемського університету, пояснила, що такі знахідки не є рідкістю. «У Великій Британії більшість подібних скам’янілостей приховані під рослинністю, а це означає, що породи, в яких вони містяться, не виходять на поверхню й не оголюються внаслідок ерозії», – зазначила науковиця.
На думку фахівчині, ці зразки, ймовірно, не є місцевими. Метлок розташований на прадавньому рифі, але подібні скам’янілості могли привезти колекціонери або будівельники з інших районів, наприклад, із Дорсета, де такі знахідки трапляються частіше.
Для тих, хто цікавиться палеонтологією, докторка Лайдон радить шукати скам’янілості в прибережних скелях, особливо після штормів. Вона підкреслила, що для цього не потрібне спеціальне обладнання – важливіше знати перспективні місця для пошуків.
Амоніти мали зовнішню черепашку, поділену на кілька камер, серед яких житловою була та, що розташовувалася ближче до отвору. Більшість камер заповнював газ, а деякі містили воду. Розміри цих істот коливалися від 1-2 сантиметрів до 2 метрів у діаметрі. Нині відомо близько 3 тисяч родів амонітів, хоча спочатку був визначений лише один.
Ця історія свідчить, що важливі наукові відкриття іноді можуть статися в найнесподіваніших місцях, навіть у власному дворі.
Цікаво, що нещодавно британські палеонтологи з Бристольського університету розв’язали давню загадку масового вимирання амонітів. Науковці встановили причини раптового зникнення цих унікальних морських істот, які протягом мільйонів років успішно пристосовувалися до змін довкілля, але зрештою не пережили катастрофічні події на межі крейдового й палеогенового періодів.