Німецькі й польські палеонтологи виявили раніше невідомий рід і вид плезіозаврів, вивчивши скам’янілі останки, що майже півстоліття зберігалися в музейних збірках. Морська рептилія мешкала в юрських морях і має унікальні анатомічні особливості, які відрізняють її від усіх відомих представників цієї групи. Дослідники опублікували результати роботи в науковому журналі PeerJ.
Новий вид дістав назву Plesionectes longicollum. Слово longicollum походить від латинських longus («довгий») та collum («шия») й відображає найхарактернішу рису тварини — надзвичайно довгу шию з принаймні 43 хребців. Тварина мала близько 3,2 метра завдовжки, з яких 1,25 метра припадало на шию, а 81 сантиметр — на хвіст. Дослідники вважають, що виявлений скелет належав молодій особині.
Скелет із рештками скам’янілих м’яких тканин знайшли ще 1978 року в кар’єрі біля міста Хольцмаден у Німеччині. З цієї території походять численні знахідки морських тварин юрського періоду, зокрема й п’ять інших видів плезіозаврів. Однак унікальні анатомічні особливості знахідки десятиліттями лишалися поза увагою науковців.
«Цей зразок зберігався в колекціях десятиліттями, але попередні дослідження не розкрили повною мірою його унікальної анатомії», — розповідає доктор Свен Сакс із Музею природознавства в Білефельді. Ретельний аналіз показав незвичайне поєднання особливостей будови скелета, які чітко відрізняють його від усіх відомих плезіозаврів.
Plesionectes longicollum має особливу наукову цінність як найдавніший плезіозавр, знайдений у районі Хольцмадена. Тварина жила близько 183 мільйони років тому, у тоарському ярусі ранньої юри, коли відбувалися значні екологічні зміни.
«Це відкриття додає ще одну деталь до складної картини еволюції морських екосистем у переломний період земної історії», — пояснює доктор Даніель Мадзя з Польської академії наук. За його словами, тоарський ярус ранньої юри позначився масштабною аноксичною подією в океані — різким падінням рівня кисню, що вплинуло на морське життя по всьому світу.
Це відкриття засвідчує, що сланці Посидонія в Хольцмадені приховували набагато більшу різноманітність морських рептилій, ніж гадали раніше. Ця формація давно вважається одним із найважливіших світових джерел відомостей про морське життя юрського періоду завдяки винятково добре збереженим скам’янілостям.
Вивчення нового виду допомагає краще зрозуміти, як морські екосистеми пристосовувалися до глобальних екологічних змін мільйони років тому. Науковці й далі досліджують вплив древніх кліматичних катастроф на розвиток морської фауни.
Дослідження плезіозаврів лишається одним із пріоритетних напрямів палеонтології. Цього року учені вперше детально вивчили м’які тканини цих древніх морських рептилій, що розкрило раніше невідомі особливості будови їхнього тіла. Виявилося, що плезіозаври мали комбіновану шкіру з гладких ділянок і луски, що докорінно змінило уявлення про зовнішній вигляд цих істот.