Дослідники з Університету Вісконсин-Медісон провели перше у світі комплексне дослідження чинників, що впливають на розмаїття пташиних звуків. Висновки ґрунтуються на аналізі понад 100 тисяч звукозаписів птахів із різних куточків світу. Результати дослідження опубліковано в науковому журналі Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences.
Науковці з’ясували, що птахи, які мешкають у шумних екосистемах, зокрема в прибережних районах зі стрімкими водоймами, еволюційно пристосувалися видавати звуки вищої частоти. Це дає їм змогу ефективно спілкуватися, щоб їхні сигнали не приглушував природний шумовий фон. Важливим відкриттям стало те, що птахи, які живуть на одних широтах, мають подібні звуки. Це свідчить про визначальну роль географічного розташування в еволюції пташиного співу.
Дослідження також підтвердило прямий зв’язок між фізичними особливостями птахів та їхніми звуковими можливостями. Зокрема, менші за розміром птахи здатні створювати звуки вищої частоти та в ширшому частотному діапазоні, що сприяє їхньому виживанню. Натомість більші птахи схильні видавати низькочастотні звуки. На характер звуків впливає також форма дзьоба.
Особливо цікавим виявився той факт, що птахи використовують різні частоти з різною метою. Високочастотні сигнали допомагають у спілкуванні з родичами, тоді як низькочастотні можуть маскувати їх від хижаків, створюючи враження більшого розміру птаха.
Результати дослідження мають практичне значення для екологічного моніторингу. Наприклад, відсутність низькочастотних звуків у тропічних регіонах може свідчити про надмірне полювання на великих птахів у цій місцевості.
У подальших дослідженнях науковці вивчатимуть здатність птахів пристосовувати не лише частоту, а й час своїх звукових сигналів відповідно до фонового шуму природи.
Раніше дослідники з Університету Східної Англії виявили, що розмаїття пташиного співу позитивно впливає на здоров’я людей, знижуючи ризики серцево-судинних захворювань і діабету.