Палеонтологи виявили у графстві Стаффордшир в Англії скам’янілість древньої променеперої риби Platysomus parvulus. Вона населяла древні водойми кам’яновугільного періоду 310 мільйонів років тому. Результати дослідження опубліковані в науковому журналі Biology Letters.
Міжнародна команда науковців з університетів Бірмінгема, Луїсвілля й Мічигану дослідила скам’янілість за допомогою комп’ютерної томографії високої роздільної здатності. Цифрове сканування розкрило особливості будови зубної системи древньої риби. Крім звичайних щелепних зубів, Platysomus parvulus мала додаткові зубні пластини на піднебінні й зябровому скелеті.
Ці додаткові пластини мали складну будову: верхню частину становила вузька пластина, а нижню — два ряди по три щільно розташовані елементи. Вони діяли як своєрідні внутрішні щелепи. Науковці називають цей механізм «укусом язиком». Така система давала змогу рибі ефективно захоплювати й подрібнювати тверду здобич. Риба легко обробляла панцирних молюсків, комах та іншу жорстку їжу завдяки узгодженій роботі основних і додаткових зубів.
Доктор Меттью Колманн з Університету Луїсвілля, співавтор дослідження, вважає знахідку перехідною ланкою в еволюції риб. Platysomus parvulus посідає проміжне місце між примітивними видами з простими щелепами та більш розвиненими формами. Серед пізніших видів риб «укус язиком» став основним способом обробки твердої їжі.
Відкриття є надзвичайно важливим для розуміння хронології еволюційних процесів. До цього дослідження вважалося, що подібні механізми харчування з’явилися у променеперих риб на 150 мільйонів років пізніше. Знахідка зі Стаффордшіру кардинально змінює цю хронологію й відсуває появу складних адаптацій значно глибше в геологічне минуле.
Професор Сем Джайлс з Бірмінгемського університету підкреслює важливість відкриття для розуміння еволюції після девонського масового вимирання. Саме тоді багато морських видів вимерло, а променепері риби почали активно випробовувати нові стратегії харчування. Розширення раціону дозволяло виживати в нових екологічних умовах і займати різноманітні екологічні ніші.
Подібні механізми «укусу язиком» згодом неодноразово виникали в різних групах риб. Сучасні представники родини форелевих та інші кісткові риби використовують схожі стратегії для обробки твердої їжі. Це свідчить про високу ефективність такої адаптації в водному середовищі.
Дослідження підтверджує припущення про те, що період після девонського вимирання став часом активних еволюційних пошуків. Променепері риби розвивали нові форми тіла, механізми харчування та поведінкові стратегії. Ці процеси згодом привели до формування сучасної різноманітності водних екосистем і заклали основу для подальшої еволюції хребетних тварин.
Палеонтологічні відкриття останніх років продовжують розкривати таємниці древніх водних екосистем. Нещодавно науковці виявили ще один унікальний вид стародавньої риби в Австралії. Новий вид назвали Ngamugawi wirngarri — він жив у девонський період 359-419 мільйонів років тому.