Вчені зі США й Великої Британії знайшли нові докази того, що павукоподібні походять з океану. Дослідження скам’янілості Mollisonia symmetrica виявило унікальні особливості нервової системи, які пов’язують цей вимерлий вид із сучасними павуками та скорпіонами. Результати дослідження оприлюднено в науковому журналі Current Biology.
Ця стародавня скам’янілість віком 500 мільйонів років допомогла розкрити еволюційний шлях павукоподібних. Mollisonia symmetrica раніше вважали предком мечохвостів через зовнішню схожість із сучасними ракоподібними. Справді, цей організм мав компактне тіло й численні кінцівки, що нагадувало будову мокриці.
Проте ретельне вивчення за допомогою світлової мікроскопії показало несподівані особливості. Будова мозку Mollisonia виявилася ближчою до павукоподібних, аніж до мечохвостів чи ракоподібних. Водночас нервова система керувала не лише численними ногами, а й двома ротовими органами, схожими на клешні. У сучасних павуків на місці цих утворень розміщені ікла.
Ці особливості будови мозку мають важливе еволюційне значення. «Мозок павукоподібних має унікальну будову. Така структура з самого початку могла допомогти їм пристосуватися до наземного життя», — пояснює нейробіолог Ніколас Штраусфельд з Університету Аризони.
Через це відкриття науковці мусять переглянути часові межі еволюції павукоподібних. Раніше вважали, що їхні предки вийшли на сушу разом із першими скорпіонами близько 430 мільйонів років тому. Натомість нові дані вказують на значно раніший період відокремлення від інших хеліцерових у морському середовищі.
Окрім того, дослідження розкриває можливий вплив ранніх павукоподібних на розвиток інших біологічних систем. Науковці припускають, що ранні павукоподібні могли посприяти розвиткові крил у комах та еволюції павутини. Такі нервові «швидкі шляхи» до кінцівок полегшують керування й координацію складних рухів.
Mollisonia symmetrica показує, як складні нервові системи формувалися в океанічному середовищі задовго до освоєння суші. Це відкриття додає нові подробиці до розуміння того, як сучасні павуки, скорпіони й кліщі здобули свої унікальні пристосування.
Статистичний аналіз підтверджує ці результати й додатково обґрунтовує припущення про морське походження павукоподібних. Тому дослідники планують продовжити вивчення інших стародавніх скам’янілостей, щоб здобути додаткові докази еволюційних зв’язків між морськими й наземними членистоногими.
Подібні палеонтологічні відкриття надалі розширюють наше розуміння еволюції павукоподібних. Нещодавно група вчених зі США й Німеччини описала новий викопний вид павуків кам’яновугільного періоду. Douglassarachne acanthopoda відрізнявся від сучасних павуків твердими шипами, що вкривали його тіло, демонструючи унікальні пристосування давніх лісових екосистем. Такі знахідки допомагають науковцям простежити складний шлях еволюції від морських предків до різноманітних наземних форм павукоподібних.