Палеонтологи визначили новий вид давніх летючих рептилій за уламком шийного хребця, виявленого на острові Кюсю. Тварина жила 90 мільйонів років тому й мала розмах крил від 3 до 3,5 метра. Дослідження з оновленими даними опубліковано в науковому журналі Cretaceous Research.
Міжнародна команда вчених з Університету Кумамото офіційно описала новий вид птерозавра Nipponopterus mifunensis, який став першим науково підтвердженим представником цієї групи давніх летючих рептилій в історії Японії. Скам’янілість віком 90 мільйонів років виявили в геологічних шарах формації Mifune Group у префектурі Кумамото, неподалік району дамби Амагімі в місті Міфуне.
Знахідка становить частину шостого шийного хребця, за особливостями якого дослідники змогли не лише віднести тварину до родини Azhdarchidae, а й виділити цілком новий рід і вид. До цієї ж родини належить відомий гігантський птерозавр Quetzalcoatlus, що свідчить про еволюційні зв’язки між видами з різних континентів у пізньому крейдовому періоді.
Птерозаври були першими хребетними тваринами, які опанували активний політ понад 210 мільйонів років тому й зникли наприкінці крейдового періоду. Однак їхні рештки зберігаються надзвичайно рідко через особливості будови кісток. Японія до цього часу майже не була представлена в палеонтологічному записі цих істот, що робить нинішнє відкриття особливо значущим для науки.
«Це важливий крок для японської палеонтології. Тепер у птерозаврів є японський представник, якого ми з гордістю приймаємо в їхню давню родину», — зазначив доктор Наокі Ікегамі, співавтор дослідження.
Для докладного вивчення скам’янілості науковці з Китаю, Бразилії і Японії застосували сучасні методи комп’ютерної томографії та філогенетичного аналізу. Дослідження шийного хребця виявило низку унікальних анатомічних особливостей, які дали змогу точно визначити новий вид.
Хребець характеризується підвищеним спинним кілем, що проходить по всій його довжині, глибокою канавкою на нижній поверхні, субтрикутним суглобовим кондилом та розвиненими постекзапофізами — бічними відростками, унікальними для цього виду. Ці структурні особливості вказують на потужну шийну мускулатуру, необхідну для керування польотом і можливого полювання в повітрі.
Новий вид демонструє характерні ознаки родини Azhdarchidae і виявляє подібність до неназваного виду з Монголії, що підтверджує широке географічне поширення цих летючих рептилій у пізньому крейдовому періоді. Представники цієї родини, зокрема Quetzalcoatlus northropi, могли досягати разючих розмірів з розмахом крил до 10-11 метрів, що порівняно з висотою нинішніх жирафів.
Фото: Mark Witton / Darren Naish
За розрахунками дослідників, розмах крил Nipponopterus mifunensis становив від 3 до 3,5 метра, що порівняно з розмірами невеликого літака. Такі габарити дозволяли тварині ефективно планувати й маневрувати в повітряному просторі, хоча це значно менше за розміри найбільших представників родини.
«Шийні хребці птерозаврів мали унікальні спеціалізації. Вони були не просто першими летючими тваринами — їхня анатомія забезпечувала можливість керування великим тілом під час польоту», — підкреслюють автори наукової роботи.
Відкриття Nipponopterus mifunensis надає науковцям додаткову інформацію про поширення птерозаврів на теренах Азії й допомагає краще зрозуміти еволюційні процеси цих унікальних давніх тварин. Знахідка також демонструє потенціал японських геологічних формацій для майбутніх палеонтологічних досліджень і розширює уявлення про географічне поширення птерозаврів у пізньому крейдовому періоді.
Азійський регіон продовжує відкривати нові сторінки в історії птерозаврів. Нещодавно палеонтологи виявили й описали новий вид Darwinopterus campos у західній частині китайської провінції Ляонін. Майже цілий скелет летючої рептилії віком близько 160 мільйонів років дав змогу докладно вивчити анатомічні особливості цих давніх тварин й поглибити розуміння їхньої еволюції.