Аргентинські вчені оприлюднили дослідження останків стародавньої рептилії, яка жила у Південній Америці 70 мільйонів років тому. Новий вид назвали Kostensuchus atrox — він належав до вимерлих родичів сучасних крокодилів. Результати дослідження опубліковано у науковому журналі PLOS One.
Скам’янілі рештки виявили 2020 року у південній частині Патагонії. Дослідження показало, що давня рептилія сягала 3,5 метра завдовжки й важила близько 250 кілограмів. Отже, цей хижак був одним із найбільших наземних крокодилоподібних тварин свого часу і залишається найбільшим та найширокомордішим із відомих нині пейрозаврид.
Особливо дослідників зацікавила будова черепа Kostensuchus atrox. На відміну від сучасних крокодилів із подовженими плоскими мордами, стародавній вид мав високу й широку черепну коробку. Водночас у щелепах було понад п’ятдесят гострих зубів, деякі з них перевищували п’ять сантиметрів завдовжки.
«Великі зуби із зазубреними краями явно свідчать про здатність розривати м’язи й кістки. Ймовірно, хижак полював на динозаврів малого й середнього розміру або іншу велику здобич», — пояснив співавтор дослідження Дієго Пол із Національної ради з наукових і технічних досліджень у Буенос-Айресі. За його словами, задня частина нижньої щелепи свідчить про наявність потужних м’язів, які забезпечували один із найпотужніших укусів у тогочасній екосистемі.
Вивчення скелета показало, що тварина добре пристосувалася до полювання на суші. Кінцівки рептилії були довшими порівняно з сучасними крокодилами, що давало кращу рухливість на твердій поверхні. Водночас ніздрі розміщувалися у передній частині морди, що обмежувало можливості підводного полювання.
Назва нового виду має символічне значення. Перша частина «Kostensuchus» походить від назви патагонського вітру «Костен», а друга — пов’язана з єгипетським божеством Собеком, яке зображали з головою крокодила. Видова назва «atrox» підкреслює хижацьку природу стародавньої тварини.
Kostensuchus atrox належав до групи пейрозаврид — вимерлих крокодилоформів, що широко поширилися в крейдяному періоді. Знайдені скам’янілості збереглися настільки добре, що роблять цей вид одним із найповніше вивчених представників пейрозаврид. Ці рептилії були гіперплотоядними — понад 70 відсотків їхнього раціону становило м’ясо. Вони були вершинними хижаками й конкурували з великими м’ясоїдними динозаврами за ресурси.
Провідний автор дослідження Фернандо Новас зазначив, що відкриття розкриває біологічне багатство крейдяних екосистем. За його словами, динозаври існували поруч із найрізноманітнішими організмами, зокрема потужними крокодилоподібними хижаками. Особливо багатими на наземних крокодилів були тогочасні Південна Америка й Африка, які палеонтологи неофіційно називають «країною крокодилів».
Історія родичів крокодилів сягає набагато глибшої давнини. Нещодавно палеонтологи виявили у Бразилії останки ще давнішої рептилії Parvosuchus aurelioi, яка жила 237 мільйонів років тому в тріасовому періоді. Ця маленька тварина належала до групи псевдозухій — найдавніших відомих родичів сучасних крокодилів, що допомагає вченим краще зрозуміти еволюційну історію цієї надзвичайно успішної групи рептилій.