У Швейцарії вчені виявили скам’янілість ларіозавра — морського ящера віком 240 мільйонів років. На викопних рештках добре збереглися фрагменти шкіри й лускатого покриву, що дає змогу дослідити анатомічні особливості стародавньої рептилії. Дослідження опубліковане в науковому журналі Swiss Journal of Palaeontology.
М’які тканини зазвичай не зберігаються впродовж мільйонів років після скам’яніння. Проте цим разом науковці виявили майже повністю збережений скелет ларіозавра (Lariosaurus valceresii) в районі Монте-Сан-Джорджо. Ця місцевість входить до списку об’єктів Всесвітньої спадщини Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). Знахідка походить з епохи Середнього тріасу.
Фрагменти шкіри виявилися першим свідченням збережених м’яких тканин у цього виду. Дослідження шкірних покривів показало, що між пальцями передніх кінцівок були перетинки. Ця анатомічна особливість свідчить, що ларіозавр добре пристосувався до життя у воді.
Вивчення шкірних відбитків коло передніх лап й уздовж корпусу виявило розвинену мускулатуру. Науковці встановили, що ці м’язи відповідали за гребкові рухи. Особливості будови дають підставу гадати, що ящір використовував техніку «веслування-політ». За способом пересування давня рептилія нагадувала сучасних тюленів, які створюють основну тягу передніми плавниками.
Раніше дослідження нотозаврів показували, що хвіст мав вирішальне значення під час плавання. Вважали, що ці морські рептилії використовували хвилеподібні удари хвостом для руху. Проте нова знахідка показує альтернативну стратегію. Ларіозавр активно долучав передні кінцівки, що давало кращу маневровість й ефективність руху у воді.
Відкриття допомагає краще зрозуміти еволюційне розмаїття морських рептилій тріасового періоду. Навіть близькоспоріднені види використовували різні способи пересування. Церазавр, родич ларіозавра, рухався переважно за допомогою хвоста. Натомість цей ящір використовував потужні передні кінцівки для плавання.
Знахідка м’яких тканин у швейцарського ларіозавра не єдиний прорив у вивченні стародавніх морських рептилій. Раніше науковці детально дослідили шкірні покриви плезіозавра. Дослідження виявило комбінацію гладкої шкіри й луски на тілі цієї давньої істоти. Це дослідження змінило попередні уявлення про зовнішній вигляд морських ящерів мезозойської ери.