Палеонтологи виявили на півдні Нової Зеландії рештки викопної бджоли, вік якої становить 14,6 мільйона років. Новий вид, названий Leioproctus barrydonovani, належить до роду бджіл, які наразі є найпоширенішими на території Нової Зеландії. Про це повідомляється в журналі Zoosystema, а подробиці наводить видання Sci.News.
Знахідка — це майже повністю збережена скам’янілість комахи завдовжки 6,4 міліметра. Її виявили у відкладах середнього міоцену Хіндон-Маар, що розташовані в регіоні Отаго. Викопна бджола належить до роду Leioproctus, сучасні представники якого – це невеликі чорні волохаті бджоли розміром від 4 до 16 міліметрів, поширені в Австралазії (регіон, що охоплює Австралію, Нову Гвінею, Нову Зеландію та прилеглі острови Тихого океану) та Південній Америці.
Дослідники Міхаель Енгель з Американського музею природної історії та Уве Каульфус із Ґеттінґенського університету імені Ґеорґа-Авґуста звернули увагу на цікавий факт: попри те, що рід Leioproctus з’явився в Новій Зеландії щонайменше 14,6 мільйона років тому, на цій території наразі існує лише 18 ендемічних видів цих бджіл.
Науковці досі не можуть пояснити, чому за такий тривалий період еволюції не відбулося активнішого видоутворення цих комах у регіоні. Це питання потребує подальших досліджень для розуміння чинників, які могли обмежити видове різноманіття Leioproctus у Новій Зеландії.
Варто додати, що еволюційні дослідження бджіл не обмежуються лише викопними знахідками. Нещодавно німецькі науковці з Університету імені Гайнріха Гайне в Дюссельдорфі зробили важливе відкриття: вони виявили ген dsx, що відповідає за «колективний розум» бджіл. Цей ген кодує специфічну поведінку робочих бджіл, завдяки чому окремі особини одразу можуть долучатися до життя вулика та підтримувати його колективне функціонування.