Науковці виявили сліди драматичної сутички між представником фороракосових (великих хижих нелетючих птахів висотою 2,5-3 метри) і шестиметровим кайманом, що відбулася 12 мільйонів років тому в болотах сучасної Колумбії. Аналіз скам’янілої кістки лапи стародавнього птаха показав характерні сліди від зубів водного хижака. Дослідження опубліковано в науковому журналі Biology Letters.
Фороракосові вважалися безперечними володарями суші міоценової епохи. Ці великі хижі нелетючі птахи могли одним ударом дзьоба вбити середнього розміру ссавця. Учені довгий час припускали, що у таких хижаків не було природних ворогів серед тварин того періоду.
Знахідка в районі Ла-Вента кардинально змінила це уявлення. Дослідники виявили на скам’янілій кістці лапи фороракосового птаха чотири глибокі сліди від зубів. Детальний аналіз показав, що укуси належать кайману довжиною приблизно 4,7 метра.
Нападник належав до виду Purussaurus neivensis. Цікаво, що це була молода особина. Дорослі представники цього виду досягали 10 метрів у довжину та мали ще більш потужні щелепи.
«Це було воістину жахливе створіння», — коментує провідний дослідник Андрес Лінк з Андського університету. Навіть молодий кайман становив смертельну загрозу для будь-якої тварини, яка наближалася до водойми.
Науковці розглядають три основні сценарії подій. Перший передбачає напад каймана на живого птаха під час водопою. Другий варіант — поїдання вже мертвої особини фороракоса. Третій сценарій припускає, що птах сам атакував крокодила і зазнав поразки в цій сутичці.
Відсутність слідів загоєння на кістках вказує на те, що укуси було завдано безпосередньо перед смертю або одразу після загибелі птаха. Це дає підстави вважати, що взаємодія між хижаками була критичною для одного з них.
Відкриття має важливе значення для вивчення екосистем міоценової епохи. Воно демонструє, що водойми становили особливу небезпеку навіть для найпотужніших наземних хижаків. Результати також розширюють знання про раціон стародавніх кайманів.
Дослідження стало можливим завдяки сучасним технологіям. Вчені створили детальні 3D-моделі скам’янілостей, що дозволило точно ідентифікувати характер і походження слідів укусів на кістці.
Хоча прямих доказів саме полювання, а не поїдання падалі, поки що немає, це перше речове свідчення взаємодії між двома найбільшими хижаками того періоду. Знахідка підтверджує складність та непередбачуваність стародавніх екосистем Південної Америки.
Подібні відкриття допомагають науковцям краще зрозуміти динаміку харчових ланцюгів у доісторичні епохи. Нещодавно палеонтологи також виявили скам’янілі рештки молодого птерозавра Cryodrakon boreas зі слідами зубів стародавнього крокодила.