Міжнародна група палеонтологів з’ясувала видову належність скам’янілих решток, виявлених на Юрському узбережжі Великої Британії понад два десятиліття тому. Майже повністю збережений скелет належить досі невідомому виду іхтіозавра, якому дали наукову назву Xiphodracon goldencapensis. Такий рід іхтіозаврів ранньої юри в регіоні описали вперше за понад століття. Результати дослідження опубліковані в науковому журналі Papers in Palaeontology.
Знахідка дає змогу краще зрозуміти еволюцію морських рептилій мезозойської ери. 2001 року скелет поблизу місцевості Голден-Кеп знайшов колекціонер скам’янілостей Кріс Мур. Відтоді зразок зберігався у Королівському музеї Онтаріо в Канаді, де й дочекався детального наукового вивчення. Детальний аналіз скам’янілості дослідники розпочали лише 2024 року.
Дослідження очолив доктор Дін Ломакс з Манчестерського університету. До команди фахівців увійшли професор Джуді Массар з Державного університету Нью-Йорка, доктор Ерін Максвелл з Державного музею природної історії Штутгарта та Обрі Робертс з Музею природної історії при Університеті Осло. За словами Ломакса, знахідка стала тим елементом, якого бракувало для розуміння складних еволюційних процесів юрського періоду.
Новий вид назвали «мечоподібний дракон з Голден-Кеп». Тварина сягала приблизно трьох метрів у довжину, що відповідає розмірам сучасної афаліни. Череп має величезні очниці та витягнуте рило, схоже за формою на меч. Голкоподібні зуби свідчать про пристосування до полювання на м’якотілу здобич, передусім риб та кальмарів.
Дослідники звернули особливу увагу на унікальні анатомічні особливості виду. Сльозова кістка навколо ніздрі має шиповидні виступи, яких раніше не бачили в жодних інших іхтіозаврів. Черепні шви та крихкі структури збереглися у тривимірному вигляді винятково добре, що є рідкістю для скам’янілостей такого віку. Темна маса між ребрами, можливо, є залишками останньої трапези рептилії, хоча точно ідентифікувати їх не вдалося.
Вчені також з’ясували ймовірну причину загибелі доісторичної тварини. Кістки кінцівок та зуби мають деформації, характерні для серйозних травм або захворювань, які тварина отримала за життя. На черепі є сліди укусів великого хижака, найімовірніше іншого, значно більшого виду іхтіозавра. Це показує, наскільки небезпечним було життя в мезозойських океанах.
Це відкриття заповнює важливу прогалину в еволюційному літописі іхтіозаврів. Наприкінці тріасового періоду океанами панували гігантські суперхижаки, як-от Ichthyotitan, довжина якого могла сягати 25 метрів. Після тріасового вимирання близько 201,4 мільйона років тому ці велетні зникли. Xiphodracon goldencapensis жив у плінсбахському ярусі ранньої юри, 193-184 мільйони років тому, коли іхтіозаври мали значне різноманіття форм та способів життя.
Скелет залишатиметься в експозиції Королівського музею Онтаріо, де відвідувачі зможуть побачити рідкісний екземпляр доісторичної морської рептилії, який винятково добре зберігся протягом 200 мільйонів років.
Відкриття британських палеонтологів не є поодиноким у дослідженні юрських іхтіозаврів. Міжнародна група вчених нещодавно визначила ще один досі невідомий вид морської рептилії цього періоду. Викопні рештки виявили у баварському кар’єрі Містельгау, а новому виду дали назву Eurhinosaurus mistelgauensis.