Науковці з Центру фізики клімату при Національному університеті Пусана (Південна Корея) здійснили комплексне моделювання наслідків зіткнення астероїда завширшки приблизно 500 метрів із Землею. Дослідження показало, що окрім очікуваного глобального похолодання такий удар може призвести до несподіваного зростання океанічного планктону. Про це повідомляється в науковому журналі Science Advances.
Глобальні кліматичні зміни після удару
За допомогою потужного суперкомп’ютера IBS Aleph дослідники змоделювали різні сценарії зіткнення з астероїдом, схожим на Бенну. Результати показали, що викид в атмосферу від 100 до 400 мільйонів тонн пилу спричинить зниження глобальної температури на 4°C, зменшення кількості опадів на 15%, зниження товщини озонового шару на 32% та скорочення фотосинтезу на 20-30%.
«Різке похолодання створить надзвичайно несприятливі умови для росту рослин, що призведе до зниження фотосинтезу на 20-30% і масових збоїв у глобальній продовольчій системі», – пояснює провідний автор дослідження доктор Лан Дай.
Неочікуваний ефект в океанах
Винятковим відкриттям стала реакція океанічних екосистем. Замість тривалої кризи фітопланктон показав надзвичайну витривалість і здатність пристосовуватися. Зокрема, відбулося повне відновлення популяції за 6 місяців, подальше зростання, що перевищило показники до кризи, особливо активний розвиток діатомових водоростей, багатих кремнієм. Їхній розквіт призведе до збільшення популяції зоопланктону — дрібних організмів, що харчуються водоростями. Це може створити тимчасовий сплеск морської біопродуктивності та частково компенсувати втрати на суші.
Залізо як каталізатор життя
«Ключовим фактором виявився вміст заліза в атмосферному пилу, – коментує професор Аксель Тіммерманн. – У регіонах, де зазвичай спостерігається дефіцит цього елемента, наприклад у Південному океані, його критично бракує. Якщо після удару в стратосферу потрапить достатня кількість заліза, воно може збагатити поживними речовинами океани та спричинити небачене розмноження водоростей».
Еволюційні наслідки
Дослідники відзначають, що подібні зіткнення відбуваються приблизно раз на 100-200 тисяч років. «Якщо наші предки пережили такі катастрофи, вони могли вплинути на їхню міграцію, розвиток цивілізацій і навіть наш генетичний склад», – підкреслює професор Аксель Тіммерманн.
Висновки та перспективи
Це дослідження не лише розширює наше розуміння потенційних наслідків астероїдного удару, а й демонструє неочікувану стійкість океанічних екосистем. Результати можуть бути корисними для розробки стратегій зменшення впливу можливих космічних загроз у майбутньому.
Вчені планують продовжити дослідження, зосередившись на довгострокових наслідках таких катастроф та їхньому впливі на біорізноманіття Землі.