Плазуни: хто це і якими вони бувають

Плазуни, або рептилії, належать до найпоширеніших тварин на Землі. Вони мешкають переважно на суші, хоча серед них трапляються й водні види, зокрема мешканці морського середовища. Стародавні рептилії з’явилися на планеті сотні мільйонів років тому, ще до появи динозаврів, і деякі представники тих видів дожили до наших днів.

Хто такі плазуни

Плазуни — це клас хребетних із сухою лускатою шкірою або кістковими пластинами, які живуть на суходолі або у воді, зокрема морській. До них належать змії, черепахи, ящірки та крокодили. Ще одна назва класу — рептилії (від латинського слова, що означає «той, що плазує»). Ця назва відображає особливість пересування таких тварин. Усі плазуни холоднокровні та відкладають яйця. На відміну від земноводних, у яких розвинений газообмін через шкіру, рептилії дихають легенями.

- Реклама -

Якими бувають плазуни

У сучасній типології плазунів виділяють чотири загони:

  1. Дзьобоголові: єдиний сучасний представник — гатерія (схожа на велику ящірку).
  2. Лускаті: включають підзагони змій, хамелеонів, ящірок.
  3. Крокодили: складаються з трьох родин — крокодилів, алігаторів і гавіалів.
  4. Черепахи: поділяються на підряди прихованошийних (зокрема сухопутні види), морських, м’якотілих, бокошиїх і безщиткових черепах.

Ознаки плазунів

Плазуни мають низку характерних особливостей:

  • суха шкіра без залоз;
  • лусочки або кісткові пластини;
  • непостійна температура тіла, яку рептилії регулюють залежно від температури довкілля;
  • наявність парних кінцівок (окрім деяких видів, як-от змій);
  • дихання через легені;
  • відкладання яєць із твердою оболонкою.

Середовище існування

Плазуни поширені на всіх континентах, окрім Антарктиди. Вони пристосувалися до різноманітних умов: від холодного північного клімату до пустель, а також до прісноводних середовищ і океанів. Найбільше різноманіття плазунів спостерігається в теплих тропічних регіонах.

Походження плазунів

Плазуни з’явилися приблизно 250-260 мільйонів років тому. Науковці вважають, що перші рептилії еволюціонували від стародавніх земноводних і швидко стали домінантним класом на Землі. Вони опанували сушу, прісні та морські водойми, а також повітряний простір.

Імовірно, рептилії стали предками птахів, хоча пернаті й не належать до класу плазунів. Крім того, вчені припускають, що один із вимерлих підкласів плазунів — архозаври — започаткував розвиток динозаврів на планеті. Вони ж є дуже далекими родичами сучасних крокодилів.

Будова плазунів

У більшості рептилій є чотири кінцівки, хоча трапляються винятки, як-от змії. Усі плазуни — холоднокровні тварини. Вони отримують тепло з довкілля, а не внаслідок високого рівня метаболізму. На відміну від земноводних, рептилії дихають легенями та мають розвиненіший скелет. Зокрема, у шийному відділі плазунів завжди більше ніж один хребець, що забезпечує кращу рухливість цієї частини тіла.

Кровоносна система

Кровоносна система плазунів складається з серця, артерій, вен і капілярів. У рептилій два кола кровообігу, проте їхня кров змішана: венозні й артеріальні потоки поєднуються через спеціальний отвір між дугами аорти. Такий склад крові зумовлює повільніший обмін речовин у рептилій.

У більшості видів серце трикамерне, однак у крокодилів воно чотирикамерне — складається з двох передсердь і двох шлуночків. Залежно від фізіологічного стану (спокій чи період активності) рептилії можуть регулювати подачу крові у велике або мале коло кровообігу.

Нервова система

Центральна нервова система (ЦНС) рептилій складається з головного та спинного мозку. У головному мозку розвинені такі відділи:

  • передній мозок — відповідає за нюх, смак і сенсорно-моторну інтеграцію;
  • середній мозок — забезпечує зорове опрацювання та нейроендокринні функції;
  • задній мозок — відповідає за слух, рівновагу та фізіологічний гомеостаз (підтримання сталості внутрішнього середовища).

Периферична нервова система (ПНС) охоплює всі нервові тканини та структури поза межами ЦНС — нервові шляхи та нерви.

Дихальна система

Плазуни дихають легенями. На відміну від земноводних, які проштовхують повітря ротом, рептилії здійснюють дихання через скорочення міжреберних м’язів. Хоча деякі види рептилій здатні до шкірного дихання, основний газообмін відбувається в легеневій системі.

Частота дихання в плазунів залежить від температури довкілля: що спекотніше, то частіше вони дихають. У більшості видів легені парні, проте в змій, наприклад, розвинена лише одна легеня.

Травна система

Травна система рептилій має складнішу й розвиненішу будову порівняно із земноводними. Вона складається з ротової порожнини, стравоходу, тонкої та товстої кишки, клоаки. Язик рептилій має власну мускулатуру, а його форма різниться в різних представників класу. Крім того, в них краще розвинені ротові залози, ніж в амфібій.

Зазвичай плазуни ковтають здобич цілою. Їхні зуби призначені не для пережовування, а для утримання здобичі.

Видільна система

Особливості будови та функціонування видільної системи рептилій зумовлені переважно сухопутним способом життя. Система складається з парних нирок, з’єднаних із клоакою. У деяких представників наявний сечовий міхур.

Водні рептилії виділяють сечовину, тоді як наземні — сечову кислоту.

Органи чуття

У рептилій є всі основні органи чуття: очі, ніздрі, вуха та спеціальні теплові рецептори на тілі. Гострота й особливості будови кожного з них можуть різнитися в різних видів залежно від умов їхнього життя.

Цікаво, що деякі ящірки мають третє око. Це тім’яне око розташоване на маківці голови між двома звичайними очима. Воно не формує зображення та не розрізняє кольорів, але реагує на світло й темряву. У змій, удавів і пітонів є особливий ямковий орган, що дає змогу сприймати інфрачервоне випромінювання, яке людина не бачить. Теплові ямки розміщені з обох боків голови між ніздрями та очима.

Розмноження

Плазуни — роздільностатеві тварини з внутрішнім заплідненням. Після запліднення самки відкладають яйця з жорсткою оболонкою, що дає змогу робити кладки на суходолі, на відміну від земноводних.

Деякі види є яйцеживородними. Наприклад, окремі змії утримують яйця з м’якою оболонкою всередині тіла до вилуплення потомства. Справжнє живородіння, за якого ембріон живиться від організму самки, у рептилій трапляється рідко. Зачатки цього механізму спостерігаються в деяких видів змій, проте зв’язок із материнським організмом має лише допоміжну функцію.

У багатьох рептилій стать майбутнього потомства залежить від температури кладки: що вища температура, то більша ймовірність розвитку самок.

Приклади плазунів

Плазуни істотно відрізняються між собою зовнішнім виглядом і середовищем існування. Одні види проводять більшість часу на суходолі, інші добре пристосовані до водного середовища. Розгляньмо основні приклади плазунів.

Крокодили

Великі ящіркоподібні рептилії з чотирма короткими кінцівками та довгим м’язистим хвостом. Їхня шкіра груба й луската. Довжина особин може сягати майже 7 метрів. У сучасній фауні нараховують 27 видів крокодилів, більшість із яких мешкає в прісноводних екосистемах.

Алігатори

Ці рептилії належать до загону крокодилів. Від крокодилів їх можна відрізнити за формою морди: вона ширша, округліша та має U-подібну форму. Як крокодили, так і алігатори можуть перебувати під водою понад годину.

Черепахи

Відрізняються від інших рептилій наявністю панцира, що слугує захисним щитом від хижаків. У світі відомо близько 360 видів черепах, серед яких є як сухопутні, так і морські. Тривалість життя черепах може становити кілька десятків років, а деякі особини живуть понад століття.

Змії

Одна з найчисленніших груп плазунів: науці відомо щонайменше 3 тисячі видів. Тіло змій укрите лускою різного забарвлення, вони не мають кінцівок, на відміну від інших рептилій. Більшість змій — наземні тварини, хоча є й водні види, які поділяються на прісноводних і морських. Усі змії — хижаки.

Ящірки

Представники ряду лускатих, що вирізняються різноманітністю розмірів і забарвлення. Їхня довжина коливається від 3,5 сантиметра до 4 метрів (як у варанів). Мешкають у різноманітних середовищах: від пустель до тропічних лісів. Характерною особливістю багатьох ящірок є здатність до автотомії — відкидання хвоста для відволікання хижака та порятунку. У світі налічують понад 7 тисяч видів ящірок.

Гатерія

Рідкісна рептилія, єдиний вид ряду дзьобоголових, що зберігся до наших днів. Ці плазуни були поширені в епоху динозаврів, а нині трапляються лише на кількох островах Нової Зеландії.

Підсумок

Плазуни — надзвичайно різноманітна група хребетних тварин, яка успішно пристосувалася до життя в різних середовищах. Їхні унікальні характеристики — суха луската шкіра, внутрішнє запліднення, амніотичні яйця та досконаліша, порівняно із земноводними, будова внутрішніх органів — дали змогу освоїти суходіл і стати першими справді наземними хребетними.

Еволюційна історія плазунів нараховує понад 250 мільйонів років, упродовж яких вони не лише самі пристосувалися до різноманітних умов існування, але й дали початок іншим класам хребетних — птахам і ссавцям. Сучасні плазуни, хоч і становлять лише невелику частку колишнього різноманіття цієї групи, досі відіграють важливу роль у природних екосистемах і викликають значний науковий інтерес.

- Реклама -

Більше публікацій за темою