Дослідники з Університету Мансура відкрили новий вид давнього морського крокодила, який мешкав у прибережних водах близько 80 мільйонів років тому. Цей вид належить до групи дирозавридів (Dyrosauridae) — рептилій, які змогли пережити масове вимирання динозаврів наприкінці крейдового періоду. Робота науковців опублікована в Zoological Journal of the Linnean Society.
Знахідку зробили в Західній пустелі Єгипту, поблизу оазів Харга й Баріс. Палеонтологічна експедиція знайшла два часткові черепи та дві верхівки рила, що належали чотирьом особинам на різних стадіях розвитку. Це дало змогу дослідникам проаналізувати онтогенетичні зміни виду, що трапляється доволі рідко в палеонтологічній практиці.
Відкритий вид дістав наукову назву Wadisuchus kassabi. Перша частина назви поєднує арабське слово «ваді», що означає долину, та латинізовану форму імені давньоєгипетського божества Собека, якого зображували з головою крокодила. Така номенклатура відображає як географічне розташування знахідки, так і культурну спадщину регіону.
За реконструкціями вчених, ці рептилії сягали розмірів від 3,5 до 4 метрів завдовжки. Їхня морфологія суттєво відрізнялася від сучасних крокодилів. Wadisuchus kassabi мав витягнуту морду й гострі, як голки, зуби, пристосовані для полювання на рибу та морських черепах. На відміну від прісноводних крокодилів, дирозавриди жили в морському середовищі.
Для детального вивчення матеріалу команда використала комп’ютерну томографію високої роздільної здатності. Цифрова реконструкція дала змогу створити тривимірні моделі черепних структур і провести порівняльний аналіз анатомічних особливостей. За допомогою цієї технології вчені виявили низку унікальних ознак, які відрізняють цей вид від інших представників групи.
Однією з ключових характеристик є зменшена кількість передніх зубів. У Wadisuchus kassabi є чотири зуби в передній частині рила, тоді як у примітивніших форм їх було п’ять. Крім того, ніздрі розташовані на верхній частині морди, що дозволяло тварині дихати, майже повністю занурюючись під воду.
Значення відкриття полягає в перегляді часових рамок диверсифікації дирозавридів. До цього науковці вважали, що розгалуження цієї групи розпочалося 72-66 мільйонів років тому, наприкінці крейдового періоду. Проте нова знахідка відсуває цю подію приблизно на 87-83 мільйони років у минуле, що змінює розуміння еволюційної історії групи.
Wadisuchus kassabi, імовірно, є предковою формою для всіх дирозавридів і найстарішим відомим представником своєї групи. Це підтверджує гіпотезу про африканське походження групи, звідки вони згодом поширилися на інші континенти. Після масового вимирання, що ознаменувало перехід від крейдового до палеогенового періоду, дирозавриди залишилися одними з небагатьох великих рептилій, які пристосувалися до нових екосистемних умов.
Дослідження підкреслює важливість вивчення цієї групи для розуміння механізмів виживання рептилій після глобальної екологічної кризи. Здатність дирозавридів пережити катастрофічні зміни робить їх цінним об’єктом для вивчення пристосувальних стратегій давніх тварин.
Знахідки викопних морських рептилій на Близькому Сході допомагають краще зрозуміти еволюцію давньої фауни регіону. Нещодавно міжнародна група палеонтологів визначила новий вид викопної морської черепахи, знайденої в Сирії. Тварина Syriemys lelunensis жила у морських водах близько 50 мільйонів років тому.