Палеонтологи віднайшли у Новій Зеландії скам’янілості чотирьох раніше невідомих видів пінгвінів, що жили 62-57 мільйонів років тому. Найбільші з цих стародавніх птахів сягали висоти 1,6 метра й мали характерні довгі кинджалоподібні дзьоби. Результати дослідження опубліковано в науковому журналі Zoological Journal of the Linnean Society.
Відкриття зробили у районі північного Кентербері в Новій Зеландії. Знахідки належать до епохи палеоцену, що настала одразу після великого вимирання динозаврів. Дослідники також виявили додатковий палеонтологічний матеріал для вже відомих науці вимерлих видів пінгвінів.
Вчені присвоїли новим видам наукові назви: Daniadyptes primaevus, Waiparadyptes gracilitarsus, Archaeodyptes waitahaorum і Waimanutaha kenlovei.
Загалом фауна Нової Зеландії через кілька мільйонів років після загибелі непташиних динозаврів налічувала щонайменше 10 різних видів пінгвінів. Для порівняння, в епоху еоцену близько 56-34 мільйонів років тому в Антарктиці теж жили не менше 10 видів пінгвінів, зокрема гігантські.
Ці стародавні птахи істотно відрізнялися від сучасних представників родини своєю будовою й способом життя. Учені припускають, що їхнє процвітання стало можливим після того, як вони заповнили екологічні ніші, що звільнилися після зникнення великих морських рептилій.
Морфологічні особливості стародавніх пінгвінів свідчать про їхнє пристосування до підводного плавання. Еволюційні зміни стосувалися насамперед крил, плечового пояса та кінцівок цих птахів. На відміну від сучасних пінгвінів, стародавні види мали гнучкіші крила з рухомим суглобом зап’ястя.
Особливу увагу дослідників привернула будова плечового суглоба. Проаналізувавши цю анатомічну структуру, учені простежили поступове вдосконалення пристосування до підводного пересування. Птахи навчилися виконувати дедалі потужніші гребки під водою.
Найпримітнішою ознакою стародавніх пінгвінів були їхні надзвичайно довгі кинджалоподібні дзьоби. Така морфологія вказує на зовсім іншу стратегію харчування порівняно із сучасними видами. Науковці припускають, що перші пінгвіни використовували свої дзьоби як своєрідні гарпуни для полювання.
Цікаво, що довжина дзьоба лишалася незмінною понад 20 мільйонів років. Тим часом морфологія кінцівок змінювалася значно швидше, відображаючи активне пристосування до водного середовища.
Дослідники також виявили у шлунках стародавніх пінгвінів камені. Сучасні птахи регулярно заковтують камінці, аби зробити своє тіло важчим. Це відкриття дає відомості про дієту стародавніх видів і можливі механізми контролю плавучості.
Унікальні екологічні умови Нової Зеландії того періоду сприяли еволюції нелетючих птахів. Відсутність значних наземних хижаків створювала сприятливе середовище для розвитку різних еволюційних ліній, серед яких і пінгвіни.
Це відкриття докорінно змінює уявлення вчених про ранню еволюцію пінгвінів, повідомляє Canterbury Museum. Раніше палеонтологи мали обмежену кількість скам’янілостей перших представників цієї родини птахів. Нові знахідки заповнюють важливі прогалини у розумінні еволюційної історії пінгвінів та їхнього пристосування до морського способу життя.
Територія Нової Зеландії й надалі дає унікальні свідчення про давню історію пінгвінів. Торік новозеландські дослідники з Університету Отаго спільно з японськими колегами відкрили ще один новий вид цих птахів, які населяли острови близько 24 мільйонів років тому. Знахідці присвоїли назву Pakudyptes hakataramea, що означає «маленький пірнальник».