Американські вчені зробили унікальне відкриття, досліджуючи муміфіковані рештки стародавніх рептилій. Палеонтологи з Чиказького університету знайшли два екземпляри качкодзьобих динозаврів виду Edmontosaurus annectens, на яких збереглися відбитки шкіри й копитоподібні структури на кінцівках. Це перша в історії палеонтології знахідка копит у рептилій. Наукова стаття з результатами дослідження опублікована в журналі Science.
Вік обох скам’янілостей — від 66 до 69 мільйонів років, тому виявлені копита належать до найдавніших у геологічному літописі. Дослідники зауважують, що ці травоїдні динозаври за способом життя нагадували стародавніх бізонів і мешкали на теренах сучасної Північної Америки. Едмонтозаври — одні з найкраще вивчених динозаврів завдяки частим знахідкам і високому ступеню збереженості скам’янілостей.
Науковці почали роботу з аналізу муміфікованих решток, які на початку минулого століття виявив колекціонер Чарльз Штернберг. Ці зразки, відомі як «мумії Зенкенберзького музею», мають винятковий рівень збереженості м’яких тканин. Вивчення матеріалів показало, що всі подібні знахідки походять з обмеженої ділянки діаметром близько 10 кілометрів. Дослідники назвали цю територію «зоною мумій» через надзвичайно сприятливі умови для консервації стародавніх тварин.
Перший екземпляр — молода особина віком приблизно два роки. Це перший великий динозавр із повністю збереженим профілем м’яких тканин уздовж усього тіла. На скам’янілості чітко видно гребінь, який тягнеться від шиї вздовж хребта. Другий зразок належить дорослій особині віком від п’яти до восьми років і зберіг суцільну лінію дрібних шипів уздовж спини — від стегон до кінчика хвоста.
Найважливішим відкриттям стала знахідка копитоподібних структур на пальцях задніх лап. Хоча окремі шипи знаходили й раніше, вперше вони збереглися в такому цілісному вигляді разом з іншими анатомічними особливостями. Вчені припускають, що копита могли з’явитися ще раніше — в юрський період у стегозаврів й анкілозаврів. На це вказують відбитки слідів з округлими кінцями, знайдені в давніших геологічних шарах.
Унікальну збереженість зовнішніх структур пояснює особливий процес муміфікації. Зморшкувата шкіра щільно обтягує кістяк — це свідчить про тривале перебування туш під палючим сонцем упродовж кількох годин або днів. Зовнішні покриви законсервувалися як тонкий глиняний шар завтовшки менше одного міліметра. Цей матеріал застиг на мікробній біоплівці, яка покривала поверхню тіл під час розкладання.
Геологічні особливості місця знахідки вказують на драматичні обставини загибелі тварин. Стадо травоїдних динозаврів загинуло від посухи безпосередньо перед потужними дощами. Після тривалого висихання на сонці туші швидко поховав сильний потік води. У відповідних шарах породи вчені знайшли перемішаний бруд і уламки деревини — це підтверджує версію раптового затоплення.
Це відкриття дає одне з найточніших уявлень про справжній вигляд стародавніх тварин. Професор Пол Сіріно, який керував дослідженням, зазначає, що реконструкція призвела до низки несподіваних відкриттів про анатомію едмонтозаврів. Знахідка допомагає краще зрозуміти еволюційні адаптації великих травоїдних динозаврів і те, як вони жили в пізньокрейдяному періоді.
Едмонтозаври належать до родини гадрозаврид, яких дослідники з усього світу продовжують активно вивчати. Нещодавно вчені зі США й Словаччини описали новий рід і вид цих динозаврів із Північної Америки. Рештки рослиноїдного ящера віком близько 75 мільйонів років знайшли у відкладеннях формації Кіртленд на території індіанського заповідника А-Ші-Сле-Па в штаті Нью-Мексико. Динозавр дістав наукову назву Ahshislesaurus wimani на честь місця знахідки й одного з дослідників.