Компанія Colossal Biosciences створила прототип штучної матки та виростила в ній зародок вимерлого тасманійського вовка до половини терміну вагітності. Про це повідомляє видання IFLScience з посиланням на листування з компанією.
Розроблений біотехнологічною компанією пристрій дає змогу не лише контролювати середовище розвитку ембріона, а й спостерігати за його розвитком. За словами співзасновника Colossal Biosciences Бена Ламма, ця технологія може допомогти виростити популяцію тасманійського вовка без залучення сурогатних матерів.
Тасманійський вовк був єдиним сумчастим хижаком, що мешкав в Австралії. Тварини мали характерне жовтаво-коричневе забарвлення з 13–19 смугами на спині та крижах, через що в англомовних країнах їх називали Tasmanian Tiger. Довжина тіла дорослої особини сягала 100–130 сантиметрів, а маса становила 15–30 кілограмів.
Європейська колонізація Австралії призвела до масового винищення цих тварин. Останній представник виду помер у неволі 7 вересня 1936 року, а за два роки популяція зникла й у дикій природі. Офіційно вид визнали вимерлим у 1980-х роках.
Важливим поштовхом для проєкту стала жовтнева знахідка 2024 року в Музеї Вікторії (Австралія), де в одній із шаф виявили голову тасманійського вовка зі збереженими молекулами РНК. У цих молекулах зберігається інформація про гени, необхідні для функціонування певних тканин. Завдяки цій знахідці науковці отримали важливі відомості про гени, що відповідають за функціонування носа, очей, язика та інших тканин морди тварини.
Проте не всі науковці схвально ставляться до проєкту з відродження сумчастого хижака. Професор екології Юен Річі з Університету Дікіна вважає, що його колеги зможуть створити лише тварину, схожу на тасманійського вовка. Він підкреслює, що реконструкція геному — це ще не все, адже відтворені тварини не зможуть перейняти досвіду попередників, тому не можна стверджувати, що вони поводитимуться як справжні тасманійські вовки.
Нагадаємо, що раніше науковці з Мельбурнського університету разом із фахівцями компанії Colossal повідомляли про успішну реконструкцію геному тилацина. За словами дослідників, їм вдалося створити найповніший і найцілісніший стародавній геном серед усіх видів, точність якого становить 99,9%.