Палеонтологи відкрили нові відомості про спосіб життя й еволюційні зв’язки міксодектидів — маловідомих прадавніх ссавців, що мешкали близько 62 мільйонів років тому в ранньому палеоцені відразу після масового вимирання динозаврів. Про це йдеться в науковому журналі Scientific Reports.
Науковці з Єльського університету ретельно вивчили добре збережений кістяк представника виду Mixodectes pungens, знайдений у покладах басейну Сан-Хуан у штаті Нью-Мексико, США. Аналіз показав, що ці тварини важили приблизно 1,3 кілограма й пристосувалися до життя на деревах.
Особливості кістяка міксодектидів свідчать про їхню здатність чіплятися кігтями за стовбури й гілки, що підтверджує їхній деревний спосіб життя. Це засвідчує, що відразу після зникнення динозаврів деякі ссавці швидко опанували життя на деревах, заповнивши екологічні ніші, що звільнилися.
«Зубна система цих істот свідчить про пристосування до всеїдності з перевагою рослинної їжі, зокрема до споживання цупкого листя», — зазначають дослідники. Форма кутніх зубів міксодектидів значно відрізняється від зубів інших тогочасних деревних ссавців, наприклад Torrejonia wilsoni, які живилися переважно фруктами.
Найвагомішим відкриттям стало виявлення близьких еволюційних зв’язків міксодектидів із приматами та кагуановими (шерстокриловими), що робить їх досить близькими до людей на еволюційному дереві. Ця знахідка дає змогу краще зрозуміти перерозподіл екологічних ролей серед ссавців на початку палеоцену.
Дослідження свідчить, що різні групи ранніх плацентарних ссавців швидко розвинули розмаїті екологічні стратегії після зникнення динозаврів. Це вказує на еволюційну гнучкість, яка дала змогу ссавцям успішно заповнити екологічні ніші, що звільнилися після катастрофи, й стати панівною групою наземних хребетних.
Палеонтологи продовжують досліджувати інші скам’янілості з того самого періоду, щоб створити повнішу картину екосистем раннього палеоцену й краще зрозуміти, як ссавці спромоглися швидко урізноманітнитися та розширити середовище свого поширення після вимирання велетенських плазунів.
Варто зауважити, що еволюційна історія ссавців сягає значно глибше в минуле. Нещодавно науковці дослідили скам’янілості давніх ссавців Arboroharamiya fuscus віком понад 160 мільйонів років і виявили, що їхнє хутро мало темно-коричневий або сіруватий колір. Ці маскувальні барви слугували природним захистом і допомагали прадавнім ссавцям виживати за доби динозаврів, підтверджуючи теорію про їхній переважно нічний спосіб життя.