Ядро Землі розжарене майже так само, як поверхня Сонця, — його температура сягає близько 5000–5500 градусів за Цельсієм. Точно виміряти цю величину неможливо, тож науковці вираховують її на основі лабораторних дослідів і теоретичних моделей складу планети. Про це пише Live Science.
Близько 4,5 мільярда років тому наша планета була розжареною кулею з гірської породи. Згодом важкі елементи — насамперед залізо та нікель — поступово опустилися до центру й сформували ядро. Воно складається з двох шарів — рідкого зовнішнього та твердого внутрішнього. Саме на межі між ними, яку вважають найгарячішою частиною планети, температура й сягає згаданих 5000–5500 градусів.
Щоб дійти цього висновку, дослідники поєднали кілька непрямих методів. Центр Землі майже на 85% складається зі сплаву заліза, нікелю та домішок легших елементів. Властивості ядра науковці вирахували, вимірюючи поведінку залізних сплавів під високим тиском, вивчаючи склад метеоритів і простежуючи, як змінюються сейсмічні хвилі під час руху всередині планети.
Оскільки зовнішнє ядро складається переважно з рідкого заліза, температура тут має перевищувати точку плавлення металу. На поверхні чисте залізо плавиться за 1538 градусів, проте ця цифра не враховує колосального тиску в глибинах. Що більший тиск, то вищою стає температура плавлення заліза та більшості інших речовин. Саме тому внутрішнє ядро лишається твердим, попри неймовірний жар.
Аби визначити точку плавлення заліза за астрономічного тиску, науковці провели низку експериментів. В одних дослідах фрагмент металу затискали між двома загостреними алмазами й нагрівали лазером. В інших — обстрілювали залізо снарядами на величезній швидкості або відтворювали тиск за допомогою спеціального випромінювання. Здобуті результати дослідники екстраполювали на умови межі між шарами ядра.
Ці температури, своєю чергою, багато розповідають про історію Землі. Під час формування планети до ядра затягнуло безліч різних матеріалів, а гравітаційний потенціал перетворився на тепло. До того ж науковці припускають, що молоду Землю зачепило велике тіло завбільшки з Марс, і цей удар суттєво розігрів ядро. Частина фахівців додає, що на внутрішню температуру можуть впливати радіоактивні елементи на кшталт урану та торію, проте достеменно підтвердити їхню присутність на такій глибині поки не вдається.
Зрештою, саме гаряче ядро дає змогу Землі підтримувати життя. На відміну від більшості планет, вона зберегла значну частку первісного тепла. Завдяки цьому триває тектонічна активність, яка раз у раз підіймає з надр поживні речовини й створює розмаїття середовищ для життя. До того ж рідка частина залізного ядра породжує магнітне поле, що захищає планету та все живе на ній від згубного сонячного вітру.