Жовтень — пора кажанів, яких здавна вважають символами Гелловіну. Проте насправді люди просто не розуміють цих дивовижних тварин: вони набагато цікавіші, ніж здається на перший погляд. Автори видання The Conversation спростували найпоширеніші міфи про кажанів.
Страх перед кажанами — культурний феномен
У західних культурах кажани асоціюються з відьмами, вампірами, ніччю та страхом. Література, фільми й сам Гелловін ґрунтуються на цих образах. Водночас у багатьох інших куточках світу кажани мають позитивний імідж. Приміром, у Месоамериці їх вплетено в священні історії: майя поклонялися Камасоцу — божеству у подобі кажана, пов’язаному із загробним світом.
А 1946 року на півдні Мексики археологи виявили так звану маску бога-кажана — нефритовий артефакт, датований 100 роком до нашої ери. Дослідники вважають його доказом того, що цих тварин шанували у місцевих культурах, де вони символізували родючість, смерть і священний світ печер та ночі. Для стародавніх месоамериканців кажани уособлювали зв’язок між життям, смертю й відродженням.
Кажани не нападають на людей
Від Дракули до Морбіуса кажани часто виконують лиходійські ролі в кіно та нерідко стають винуватцями жахливих епідемій. Однак у реальності лише 3 з 1500 видів цих тварин живляться кров’ю, і навіть ті не мешкають у Європі. Вони віддають перевагу теплішому клімату й люблять кров худоби чи інших тварин, а не людей. Найчастіше кажани ласують комахами, фруктами, нектаром або навіть рибою.
Кажани не сліпі
Цей міф поширився через те, що у деяких регіонах кажани активні лише вночі й літають досить незвично. Проте насправді у них цілком хороший зір, підкріплений потужним шостим чуттям — ехолокацією. Навігація за допомогою сонара дає змогу тваринам уникати перешкод у польоті та знаходити джерела їжі. По суті, вона працює приблизно так само, як просунуті людські технології на кшталт сонарів на підводних човнах.
Кажани допомагають довкіллю
У Великій Британії кажани харчуються комахами й виконують роль природних дезінсекторів. Їхнє полювання допомагає зменшувати шкоду фермерським посівам і стримувати популяцію комарів, що дає змогу людям утриматися від використання хімічних інсектицидів. А у тропічних регіонах вони відіграють ще важливішу роль. Там кажани запилюють рослини, сприяють поширенню насіння та відновленню рослинності, що життєво необхідне для екосистем і сільського господарства.
Кажани — не шкідники
За негативним образом кажанів у популярній культурі можна гадати, що вони не приносять нічого доброго, проте насправді вони тісно пов’язані зі своїм довкіллям. Кажани узгоджують багато життєвих циклів залежно від погоди, причому їхня активність має збігатися з періодами доступності їжі.