Міжнародна група палеонтологів виявила скам’янілі рештки давніх суходільних хижаків себецидів на островах Карибського басейну. Ці представники вимерлої групи крокодилоподібних плазунів нотозухій мали довгі кінцівки, вміли швидко бігати й за будовою тіла нагадували поєднання сучасного крокодила та хорта. Статтю оприлюднено в науковому часописі Proceedings of the Royal Society B.
Науковці з університетів США, Франції, Домініканської Республіки й Куби досліджували знахідки, перші з яких було відкрито ще три десятиліття тому на Кубі та в Пуерто-Рико. Спочатку знайдені конічні зуби із щербинами спантеличили дослідників, адже в Карибському регіоні раніше не траплялися сліди таких великих наземних хижаків.
Вирішальним у розгадці стало відкриття 2023 року, коли в Домініканській Республіці вчені знайшли зуб себециду разом із двома хребцями. Детальний аналіз підтвердив, що ці скам’янілості належать саме себецидам — останнім представникам групи нотозухій, суходільних крокодилів, які колись панували в екосистемах Південної Америки.
«Після вимирання динозаврів 66 мільйонів років тому саме себециди посіли нішу головних хижаків на південноамериканському материку», — зазначає керівник дослідження.
Палеонтологи описують цих істот як довершених суходільних мисливців із чотирма довгими кінцівками, що давали їм змогу ефективно переслідувати здобич. Гострі зуби себецидів були ідеально пристосовані для шматування плоті жертв. Деякі види цих плазунів сягали разючих розмірів — до шести метрів завдовжки. Додатковий захист забезпечували кісткові пластини, що вкривали тіло.
Науковці висунули гіпотезу щодо шляху мандрівки себецидів на Карибські острови. На їхню думку, ці плазуни могли потрапити до Карибського басейну через тимчасовий суходільний міст, який у певний період з’єднував острови з материком. Якщо ця теорія підтвердиться, себециди могли успішно мешкати на островах протягом мільйонів років, доки їх не витіснили сучасніші групи хижаків — змії, хижі птахи й сучасні види крокодилів.
Важливим чинником, що сприяв цьому відкриттю, стало вдосконалення методології палеонтологічних пошуків. Замість традиційних розкопок у печерах, де раніше найчастіше знаходили скам’янілості, сучасні дослідники зосередилися на вивченні дорожніх розрізів і тимчасових відслонень гірських порід, що значно розширило географію пошуків.
Illustration by Hodari Nundu and Jorge Machuk, PaleoArt
Знахідка себецидів стала важливим доповненням до палеонтологічної історії Карибського регіону. Останніми роками тут також було виявлено рештки морських мозазаврів, стародавніх лінивців і вимерлих видів гризунів, що свідчить про надзвичайно багате біорізноманіття цієї території в минулому.
Відкриття представників себецидів на Карибах також має вагоме значення для розуміння еволюційних процесів і шляхів мандрівок давніх тварин у Західній півкулі.
Варто зауважити, що дослідження давніх крокодиломорфів активно розвивається. Нещодавно бразильські палеонтологи знайшли добре збережений череп нового виду крокодиломорфа з пізньої крейдяної доби (83,6-72,1 млн років тому). Унікальність знахідки полягає в особливостях будови черепа, які вказують на здатність цієї давньої тварини видавати складні звуки й, імовірно, використовувати їх для спілкування з родичами. Це відкриття доповнює наші уявлення про поведінкову складність вимерлих плазунів та їхню соціальну взаємодію.