Науковці з Нової Зеландії й Австралії знайшли унікальну скам’янілість великого співочого птаха з раннього міоцену. Новий вид дістав наукову назву Miostrepera canora і є раніше невідомим родичем сучасних австралійських сорок. Результати дослідження опубліковані в науковому журналі Springer Nature.
Викопні останки знайшли в геологічних відкладах біля населеного пункту Сент-Батанс у Центральному Отаго на Південному острові Нової Зеландії. Знахідці понад 19 мільйонів років, що робить її найдавнішим представником родини воронових на території архіпелагу.
Відкриття має основоположне значення для розуміння еволюції пташиної фауни Нової Зеландії. Досі палеонтологи не знаходили на островах жодних скам’янілих решток, які свідчили б про наявність близьких родичів сучасних австралійських сорок роду Strepera. Нова знахідка заповнює важливу прогалину в палеонтологічному літописі регіону.
Щоб встановити таксономічну приналежність, науковці детально порівняли фрагменти черепа й дзьоба викопної птиці з кістковими структурами сучасних представників родини воронових. Оскільки в скам’янілості збереглися лише кісткові тканини без слідів пір’я чи забарвлення, дослідники зосередилися на морфологічних особливостях черепних структур, розмірах та будові дзьоба.
Структурні особливості знахідки дозволили віднести її до того самого сімейства, до якого належать сучасні австралійські сороки. Доктор Пол Скофілд, старший куратор Кентерберійського музею, відзначив несподіваність відкриття. Учений наголосив, що наявність предка сороки кардинально змінює уявлення про біорізноманіття стародавньої Нової Зеландії.
Знахідка підтверджує унікальність еволюційного розвитку екосистем Нової Зеландії після її відокремлення від суперконтиненту Гондвана. Територія архіпелагу залишалася відокремленою протягом мільйонів років, що сприяло творенню своєрідних біологічних спільнот. У міоценовий період ландшафт островів покривали евкаліптові й лаврові ліси, які створювали сприятливе середовище для різноманітних видів співочих птахів.
Miostrepera canora, імовірно, мала важливе екологічне значення в тогочасних біоценозах. Великі співочі птахи створювали складні акустичні спільноти, які дослідники порівнюють з оркестровими ансамблями. Це свідчить про високий рівень біорізноманіття й складність екологічних взаємодій у доісторичних екосистемах Нової Зеландії.
Дослідження також спростовує поширене уявлення про незмінність новозеландських екосистем до появи людини. Доктор Скофілд пояснює, що екологічні системи зазнавали постійних природних змін задовго до людського впливу. Зникнення Miostrepera canora пов’язане з природними змінами рослинного світу, а не лише з діяльністю людини.
Відкриття нового виду розширює наукові знання про біологічну історію Нової Зеландії й показує динамічний характер еволюційних процесів у відокремлених екосистемах. Дослідження викопних решток триває, що може принести нові дані про давню фауну архіпелагу та її еволюційні зв’язки з материковими спільнотами.
Знахідка новозеландських учених доповнює низку важливих палеонтологічних відкриттів останніх років. Нещодавно китайські дослідники знайшли скам’янілі рештки одного з найдавніших відомих птахів віком близько 150 мільйонів років. Новий вид Baminornis zhenghensis спонукає науковців переглянути наявні теорії про час появи й еволюцію птахів.