Приблизно в 8 000 році до н.е. течія прибила до берегів нинішніх Нідерландів каное, вирізане з хвойної колоди. Човен завдовжки близько трьох метрів знайшли лише 1955 року — і то випадково: дорожні робітники дістали його з болота. Артефакт назвали Каное з Пессе, і він є найдавнішим човном, що зберігся до наших днів. Та коли люди насправді вперше вийшли на воду? Це питання досліджував портал Live Science.
Наука вважає, що люди користувалися човнами щонайменше з часів прибуття Homo sapiens до Австралії. Учені мають надійні докази того, що люди, які жили на теренах сучасної Австралії, плавали на човнах 50 000 або 65 000 років тому. Щоб дістатися туди, їм довелося б перетнути відкритий океан між Азією та палеоконтинентом Сахул — частиною якого колись була Австралія. Отже, на той час людина вже мала якийсь плавальний засіб.
Фахівці, однак, спираються не на фізичні свідчення у вигляді залишків стародавнього човна, а на ДНК. Нещодавнє дослідження охопило майже 2 500 геномів стародавніх і сучасних аборигенів з Австралії та сусідніх країн, аби з’ясувати, коли австралійське населення відокремилося від людей з інших континентів. Статистичні моделі показали, що північ Австралії вперше заселили близько 60 000 років тому. Ця цифра збігається з археологічними знахідками — інструментами й пігментами, виявленими під час розкопок.
Інші, суперечливіші докази з галузі археології дають підстави вважати, що люди вийшли на воду значно раніше. На грецькому острові Крит знайшли кам’яні інструменти епохи палеоліту, датовані щонайменше 130 000 роками. Частина археологів заперечує цю дату, проте якщо вона точна, стародавні люди прибули на Крит на човнах у середині плейстоцену. Для контексту: цей острів відокремлений від Греції кількома кілометрами моря вже близько 5 млн років.
Деякі дослідники взагалі вважають, що стародавні люди вирушали в морські подорожі сотні тисяч років тому, а то й мільйон. Теоретично це означає, що човни з’явилися ще до виникнення сучасної людини. Зокрема, дослідження 1998 року, проведене археологом Майклом Морвудом, встановило вік кам’яних інструментів на індонезійському острові Флорес у 800 000 років й дійшло висновку, що Homo erectus могли дістатися туди на плавальних засобах. Пізніше Морвуд виступив співавтором монографії 2010 року, за якою інструменти з іншої ділянки того самого острова могли бути виготовлені 1,02 млн років тому або й раніше. А в дослідженні, опублікованому в журналі Nature 2025 року, інша команда вчених припустила, що фрагменти кам’яних інструментів із сусіднього острова Сулавесі давні предки людини створили 1,04 млн років тому.
Проте в науковому середовищі досі тривають суперечки про те, як і коли ці давні предки могли потрапити на острови. Частина скептиків зазначає, що кам’яні артефакти з Криту — поверхневі знахідки: вони не залягали в шарах ґрунту й не датувалися радіометричними методами. Інші дослідники визнають індонезійські матеріали надійними, але допускають, що гомініни могли опинитися на Флоресі та Сулавесі випадково.
Попри всі ці суперечки, залишається відкритим глибше питання: що спонукало стародавніх людей виходити в море? Найпереконливіша відповідь — пошук їжі: водойми рясніють харчовими ресурсами, тож цілком імовірно, що човни спочатку будували для риболовлі чи збирання морських продуктів. До того ж такі засоби пересування давали змогу швидко перевозити важкі вантажі — туші тварин із полювання або кремінь і обсидіан, добуті в каменоломнях.