Рухливі, спритні звірята, які живуть пліч-о-пліч із людиною, але майже непомітні для неї – ось як можна описати сліпаків. Зазвичай люди бачать лише наслідки діяльності цих гризунів: знищений урожай і високі горбки ґрунту. satnet розповідає, як виглядають і живуть сліпаки та яка їхня роль в екосистемі.
Хто такі сліпаки
Сліпак – це гризун роду ссавців і однойменної родини сліпакових, до якої належать вісім видів. Предки цих тварин жили на Землі ще 17-19 млн років тому.
Сліпаки ведуть здебільшого підземний спосіб життя, мешкаючи в довгих глибоких норах. Їх можна зустріти в Південно-Східній Європі, Туреччині, на Близькому Сході й в Африці.
Зовнішній вигляд
Незвичайна назва звірят пов’язана з особливостями їхньої будови тіла: крихітні очі сліпаків не видно під шаром шкіри. Вух і маленького хвоста також не видно: вони сховані під хутром.
Голова сліпаків широка, а мордочка з потужними різцями, що виступають. Тіло видовжене, а кінцівки, навпаки, короткі з невеликими кігтями. Тварини мають густе коротке хутро від блідого до червонувато-коричневого або темно-сірого відтінку зверху; шерсть у нижній частині – сіруватого або темно-коричневого кольору. На черевці можуть бути білі плями неправильної форми, що свідчить про частковий альбінізм.
© Viktor Onyshchenko / Dreamstime
Органи чуття
Попри уявну відсутність очей, сліпаки здатні розрізняти зміну сезонів, дня й ночі. У них чудовий слух, нюх і дотик.
Тривалість життя
Серед гризунів сліпаки – справжні довгожителі: окремі особини можуть прожити до дев’яти років.
Види сліпаків
Найпоширеніші представники підродини:
- Звичайний сліпак. Мешкає в степах і лісостепах України та Росії. Загрози зникнення звичайних сліпаків немає: залишивши одні місця, вони розширили ареал проживання за рахунок інших. Ці гризуни ведуть потайний спосіб життя, але власники дачних ділянок швидко розуміють, що минулої ночі до них завітав непроханий гість. Звичайні сліпаки полюбляють відвідувати чужі городи, де можуть пошкодити грядки й знищити коріння рослин. Типові представники виду мають широку (ширшу за тіло) голову плоскої форми. Довжина самців може сягати 31 см, самок – 24 см. Середня вага тварин становить близько 550 г. Починаючи з двох років, самки зазвичай щороку народжують по одному малюку;
- Гігантський сліпак. Найбільший представник виду, довжина тіла якого може досягати 35 см, а вага – 1 кг. Мешкає в глинистих і піщаних напівпустелях на Північному Кавказі. Самиці виду народжують двох-трьох малят, зазвичай раз на два роки. Міжнародна спілка охорони природи та природних ресурсів (МСОП) відносить гігантських сліпаків до вразливого виду ссавців, тобто тих, що можуть опинитися під загрозою вимирання;
- Піщаний сліпак. Віддає перевагу території Чорноморського заповідника й помірно вологим піщаним ґрунтам. Цей гризун дещо менший за гігантських побратимів: довжина тіла зазвичай не перевищує 27,5 см. Шерсть дорослих особин сіра, з жовтим відтінком; загалом колір блідіший, ніж у звичайних сліпаків. Занесений до Червоної книги України.
Середовище проживання сліпака
У будь-якому з місць проживання – у степах, чорноморських ґрунтах, напівпустелях – сліпаки всіх видів облаштовують підземні оселі. Такими оселями є відокремлені від поверхні нори завглибшки до 3,5 м із розгалуженою мережею ходів.
Сліпаки будують підземелля, копаючи землю своїми потужними різцями. Передніми лапами гризуни підштовхують ґрунт під живіт, а потім відкидають його назад задніми кінцівками. Коли ґрунту достатньо, сліпак утрамбовує його біля стінки тунелю мордочкою. Головою звірятко згрібає зайве сміття й викидає його на поверхню. Утворені горбки заввишки близько 15 см називають «сліпишинами» – їхня наявність свідчить про присутність гризуна на городі.
Усередині підземель сліпаки облаштовують окремі камери: для зимівлі або гніздування влітку, комори із запасами їжі, вбиральні. У міжсезоння самиці будують великі пагорби з камерами для спарювання й вирощування потомства.
Проживають сліпакові невеликими родинами, які можуть включати одну-дві самиці й самця. Деякі дорослі особини мешкають окремо й не беруть участі в розмноженні.
Попри те, що власники дачних ділянок вважають сліпаків сільськогосподарськими шкідниками, ці звірята відіграють важливу роль в екосистемі. Вони підтримують біологічне різноманіття в місцях проживання, їхні нори слугують захистком для інших ссавців і комах (тхорів, ховрахів, полівок). Ґрунт, який сліпаки викидають під час будівництва підземель, використовують мурашки для побудови мурашників.
Небезпеку для гризунів становлять лисиці, куниці й степові тхори.
Чим харчуються сліпаки
Сліпаки всіх восьми видів – вегетаріанці, раціон яких складається з коренів рослин, бульб, цибулин. Вони можуть їсти листя, стебла, насіння. Щоб поповнити запаси, гризуни заносять здобуту їжу в нори й влаштовують великі комори.
© Getty Images/4FR
Сліпак і кріт: у чому різниця
Кроти – ще одні тварини, які надають перевагу риттю нір і проводять час під землею. Іноді власники городів приписують кротам пошкодження врожаю, хоча ці звірі рідко псують рослини.
Розгляньмо відмінності кротів від сліпаків.
- У кротів невелика голова, видовжена мордочка, очей і вух майже не видно. У сліпаків – широка приплескувата голова, на мордочці різко виділяються великі різці. Очі та вуха сховані за складками шкіри та хутром.
- У кротів потужні передні лапи, широкі лопатоподібні кігті, помітний хвіст. У сліпаків невеликі лапи й кігті, хвоста майже не видно.
- Кроти риють нори за допомогою лап і не використовують зуби. Під час риття залишають на поверхні невеликі купки ґрунту. Сліпаки будують підземні житла за допомогою виступних різців, використовують передні лапи лише для того, щоб проштовхувати ґрунт під живіт. Під час риття нір залишають «сліпишини»: земляні горбки заввишки близько 15 см та близько 50 см у діаметрі.
- Кроти – комахоїдні: переважно їдять дощових черв’яків та інших безхребетних, зрідка вживають насіння, гриби, коріння рослин. Сліпаки – травоїдні: в їхньому раціоні лише рослини.
Як позбутися сліпаків на ділянці: найефективніші способи
Поява сліпака на городі – проблема для власників ділянок. Про появу шкідників свідчать такі ознаки:
- високі горбки ґрунту заввишки до 15 см;
- просілий ґрунт;
- пошкоджений урожай, коренева система рослин;
- наявність нір.
Хоча спіймати сліпаків складно через їхню підземну активність і переважно нічний спосіб життя, позбутися їх можна гуманними способами.
Рослини-репеленти
Сліпаків, які мають відмінний нюх, можна відлякати неприємними для них запахами. Наприклад, посадити на ділянці популярні рослини, що сильно пахнуть:
- хризантеми;
- м’яту;
- лаванду;
- шавлію;
- розмарин.
Сильні ароматизатори
Для позбавлення від сліпаків на ділянці досвідчені садівники часто застосовують засоби з неприємним для гризунів запахом:
- Нашатирний спирт. Змочіть ватні тампони засобом і розкладіть їх біля входу в нори.
- Курячий послід. Розмістіть органічне добриво з курника у підземні тунелі гризунів.
- Підгнила риба. Розкладіть невеликі шматочки зіпсованого продукту в місця проживання сліпаків: нори та улюблені місця на ділянці.
- Касторова олія. Приготуйте суміш: додайте в склянку з касторовою олією кілька столових ложок рідкого мила, потім влийте розчин у відро води об’ємом 5 л і перемішайте. Отриману рідину розбризкайте в норах сліпаків, щоб змусити їх шукати інше житло.
Відлякувачі
- Ультразвукові. Пристрої знижують нюх, слух, орієнтацію гризунів завдяки коливанням звуку. Тварини починають відчувати тривогу й намагаються покинути неприємне місце. Сучасні пристрої безпечні для людини й домашніх тварин.
- Вібраційні. Створюють коливання в ґрунті, які лякають сліпаків. Однак вони можуть бути неефективними, якщо гризуни оселилися глибоко в тунелях. На великій ділянці знадобиться кілька пристроїв. Зробити їх можна самостійно: наприклад, розмістіть поруч зі сліпаками шматок металевої труби. Посередині встроміть палицю з надітими на неї бляшаними банками. У вітряну погоду банки видаватимуть шум, впливаючи на трубу, а та, своєю чергою, на ґрунт.
Пастки для гризунів
Прибрати сліпаків із ділянки можна за допомогою пасток, які ловлять звірят, не завдаючи їм шкоди. Приманку необхідно розмістити в норі й регулярно перевіряти, чи потрапив гризун у пастку. Виловленого сліпака варто випустити в лісі, якомога далі від ділянки.