Мільярди років тому океани нашої планети мали зелений відтінок, а не синій, як тепер. Такого висновку дійшли японські вчені спільно з колегами з інших країн, які здійснили моделювання з урахуванням різних чинників довкілля. Результати дослідження опубліковані в науковому журналі Nature Ecology & Evolution.
Науковці з Нагойського та Кіотського університетів застосували комп’ютерне моделювання для відтворення умов, що існували на Землі мільярди років тому. Їхні розрахунки показали, що тодішня атмосфера містила значно більше водяної пари та вуглекислого газу порівняно із сучасною.
Такий склад атмосфери робив середовище кислішим, що пришвидшувало ерозію земної поверхні. Внаслідок цього до вод світового океану потрапляло багато заліза, яке змінювало колір води залежно від свого іонного заряду.
Моделювання показало, що залізо в тогочасних океанах мало потрійний позитивний заряд (Fe³⁺). Це означало, що гідроксид заліза поглинав синє світло, а вода — червоне, залишаючи лише зелене світло, яке відбивалося назад до атмосфери.
Дослідники зазначають, що зелений відтінок посилювався завдяки наявності ціанобактерій, які використовували хлорофіл для фотосинтезу. Ці мікроорганізми додатково вбирали світло певних довжин хвиль, завдяки чому зелений колір океану ставав ще насиченішим.
Дослідницька група припускає, що «зелений період» в історії Землі тривав приблизно від 3 мільярдів до 600 мільйонів років тому. У цей час світові океани займали більшу площу, ніж тепер, тому планета з космосу мала вигляд не синьої, а зеленої.
Саме в цей період ціанобактерії, використовуючи сонячну енергію, розщеплювали молекули води на кисень і водень, виділяючи ці гази в атмосферу. Згодом концентрація кисню зростала, що призводило до його реакції із залізом, розчиненим у воді. Унаслідок цих процесів океан поступово набував синього кольору, який ми спостерігаємо нині.
Це дослідження допомагає краще збагнути еволюцію нашої планети та умови, за яких зароджувалося життя на Землі.
Варто зауважити, що сучасні технології дають змогу науковцям не лише реконструювати минуле океанів, а й детальніше досліджувати їхній теперішній стан. Нещодавно за допомогою супутника NASA Surface Water and Ocean Topography (SWOT) було створено найдетальнішу карту океанського дна Землі, завдяки чому виявлено сотні досі невідомих підводних підвищень і вулканів.