Нічне небо здається темним, ніби в космосі нема нічого, окрім чорноти. Але чи є в безоднях космосу ділянки темніші за інші? Де взагалі перебуває найтемніше місце в Сонячній системі й у всьому Всесвіті? Портал livescience.com з’ясував це питання.
Справжня, безпросвітна темрява — несподівано рідкісне явище, яке складно знайти. Річ у тім, що в космосі дуже багато пилу, а пил розсіює світло, тож світло зірок може поширюватися вдалину й створювати свого роду «фонове підсвічування» для більшої частини Всесвіту. Воно навіть має свій відтінок — його називають космічним лате.
Темряву також можна визначати по-різному. Світло у видимому спектрі підсвічує деякі частини Всесвіту, проте хвилі в електромагнітному спектрі, такі як гамма-випромінювання або ультрафіолет, сягають практично всього сущого. Отже, якщо розглядати космос у повному електромагнітному спектрі, він виглядатиме досить світлим.
Але якщо брати лише видиме світло, то так, у космосі є дуже темні ділянки. На їхню темряву впливає низка чинників. Передусім, космічні об’єкти можуть складатися з матеріалів, що поглинають світло, через що вони виглядають дуже темними. Для кількості світла, яке відбивається поверхнею, існує окремий термін — альбедо. Ідеальне дзеркало, що відбиває 100% світла, має значення альбедо в одиницю. А у вугілля альбедо становить 4%.
Ядро комети Бореллі вважають однією з найтемніших плям у Сонячній системі — принаймні, за даними Книги рекордів Гіннеса. Згідно зі знімком, зробленим у 2001 році, 8-кілометрова комета з пилу й льоду відбиває менш як 3% сонячного світла. Найтемніша (з відомих науці) екзопланета, TrES-2 b, відбиває менше ніж 1% світла — ймовірно, через значний вміст натрієвої пари й газу оксиду титану в атмосфері. Для порівняння: Земля відбиває приблизно 30% сонячного світла.
Чорні діри, звісно, теж дуже темні, бо поглинають світло, що перетинає горизонт подій. Та це не означає, що в них зовсім нема світла — воно просто залишається всередині. Зсередини чорна діра, навпаки, виглядатиме дуже світлою для людини.
Темрява також може існувати, якщо щось блокує світло сусідніх зірок. Приміром, у деякі кратери на полюсах Місяця ніколи не потрапляло сонячне світло. Вони такі темні, бо перебувають у постійній тіні. Подібні кратери на Плутоні теж можуть бути досить темними, адже розташовані далеко від Сонця.
Не можна забувати й про так звані глобули — щільні молекулярні хмари пилу та газу. Вони настільки темні, що виглядають як дірки в небі. Чому? Бо глобули складаються з молекулярного водню, оксидів вуглецю, гелію й силікатного пилу. Така суміш блокує майже все видиме світло навколишніх зірок.
Зрештою, деякі ділянки неба темні просто тому, що джерела світла перебувають далеко. Такі ділянки в середньому в 10 разів темніші, ніж ділянки космосу поруч із Землею. А Земля, до речі, розташована в порівняно темній западині Чумацького Шляху, що дає змогу заглядати досить далеко в космос.