Птахи освоїли полярні регіони для гніздування на 30 мільйонів років раніше, ніж вважалося досі. Про це свідчать рештки зародків і пташенят, знайдені на півночі Аляски. Результати дослідження опубліковані в науковому журналі Science, де палеонтологи представили аналіз скам’янілостей із формації Прінс-Крік, вік яких сягає 72,8 мільйона років.
Дослідницька група під керівництвом Лорен Н. Вілсон (Lauren N. Wilson) з Музею Аляскінського університету у Фербенксі знайшла понад 50 скам’янілих кісток і фрагментів, що належали стародавнім птахам. Серед знахідок щонайменше 14 елементів скелета належали зародкам або пташенятам, що підтвердила комп’ютерна томографія.
У ті часи, коли формувалися ці відклади, північ Аляски розташовувалася на палеошироті 80-85 градусів північної широти. Клімат регіону був доволі суворим: узимку тривала багатомісячна полярна ніч, температура опускалася нижче нуля, а іноді випадав сніг.
Аналіз знахідок виявив присутність птахів щонайменше трьох еволюційних ліній: іхтіорнісів (Ichthyornithes), гесперорнісів (Hesperornithes) та численних птахів сучасного типу (Neornithes). Останні переважали серед виявлених решток і за анатомічними особливостями нагадували представників ряду гусеподібних.
До цього найдавнішим свідченням розмноження птахів у полярних регіонах вважалися рештки неповнолітніх пінгвінів з острова Сеймур в Антарктиці, вік яких становить 40,5-46,5 мільйона років.
Науковці припускають, що більшість виявлених птахів використовували арктичний регіон лише в теплі місяці року для виведення потомства, а з настанням холодів мігрували на південь. Гесперорніси, які не вміли літати, ймовірно, відпливали до тепліших вод. Якщо ця гіпотеза підтвердиться, це буде найдавнішим відомим прикладом сезонних міграцій птахів.
Цікаво, що серед знахідок відсутні рештки енанціорнісів (Enantiornithes) – найпоширенішої групи птахів крейдяного періоду, яка заселяла всі континенти, крім Антарктиди. Дослідники пояснюють це тим, що енанціорніси розвивалися надто повільно для життя в Арктиці: їхні яйця довго інкубувалися, а молоді особини росли кілька років. Через це вони не могли б за короткий теплий сезон виростити пташенят до готовності до далеких міграцій.
Сьогодні мільйони пернатих щороку гніздуються в полярних регіонах. Деякі з них, наприклад тундрові куріпки (Lagopus muta), мешкають поблизу полюсів цілий рік, тоді як більшість видів, зокрема морських птахів, куликів і гусеподібних (Anseriformes), повертаються туди лише на кілька весняних і літніх місяців для розмноження.
Нове дослідження розширює наше розуміння еволюційної історії птахів та їхньої здатності пристосовуватися до екстремальних умов ще задовго до початку сучасної епохи.
Варто зазначити, що раніше палеонтологи описали череп стародавнього птаха Vegavis iaai, який мешкав в Антарктиді наприкінці крейдяного періоду (69,2-68,4 мільйона років тому). Дослідження його скам’янілості підтвердило, що вегавіс належав до ряду гусеподібних і був сестринським таксоном щодо клади сучасних гусей і качок. Однак за способом життя цей птах більше нагадував гагар або пірникоз – він пірнав за рибою й ловив її довгим дзьобом.