Астрономи Університету Південного Квінсленда (UniSQ) в Австралії та їхні колеги виявили, що об’єкт HD 28185 c, який раніше вважався коричневим карликом, є масивною екзопланетою типу супер-Юпітера. Результати дослідження опубліковані в Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (MNRAS).
Об’єкт HD 28185 c, який раніше припускали як коричневий карлик, виявився планетою з масою близько шести мас Юпітера. Коричневі карлики є об’єктами, маса яких зазвичай лежить у діапазоні від 13 до 80 мас Юпітера, і вони займають проміжне становище між планетами і зірками. Однак переглянуті параметри об’єкта HD 28185 c дали змогу астрономам перекласифікувати його як суперюпітеріанську планету, яку можна порівняти з масивним аналогом Сатурна.
Дослідження ґрунтується на даних променевої швидкості, отриманих за 22 роки спостережень з використанням спектрографів по всьому світу. Також застосовувалися дані астрометрії з каталогу Hipparcos-Gaia (HGCA), що дало змогу уточнити масу й орбітальні параметри об’єкта HD 28185 c. Ці методи надали високоточну інформацію про рух планети навколо зірки.
За результатами дослідження було встановлено, що HD 28185 c здійснює повний оберт навколо своєї зірки за 9090 днів, або близько 24,9 року. Орбіта об’єкта проходить на відстані приблизно 8,5 астрономічної одиниці від зірки, що значно менше, ніж спочатку вважалося. Нова маса об’єкта також становить близько шести мас Юпітера, що остаточно виключає його класифікацію як коричневого карлика.
За своїми орбітальними параметрами HD 28185 c може бути порівняна з Сатурном у нашій Сонячній системі. Вчені підкреслюють, що це одна з екзопланет з найдовшим орбітальним періодом серед усіх відомих об’єктів, відкритих методом променевих швидкостей. З огляду на рідкість виявлення таких об’єктів на великих орбітах, HD 28185 c становить особливий інтерес для дослідників.
Отримані результати значно розширюють вибірку відомих екзопланет-гігантів з довгими орбітальними періодами, що важливо для подальшого вивчення частоти зустрічі таких планет. Це дослідження допомагає вченим краще зрозуміти особливості формування та еволюції масивних планетних систем.