Рівно 113 років тому в Північній Атлантиці з айсбергом зіткнувся лайнер «Титанік», який після цього в ніч із 14 на 15 квітня затонув. Здавалося б, усе цілком однозначно: корабель через людську недбалість за умов поганої видимості наразився на крижану брилу, що прорвала борт, і пішов на дно. Однак за понад сто років з’явилося чимало інших версій загибелі знаменитого судна, що забрала життя близько 1,5 тис. пасажирів. satnet згадує найнеймовірніші теорії — від згубного супермісяця до мумії з прокляттям на борту.
Смертельні ігри фінансистів
Впливовий американський фінансист Джон Пірпонт Морган — один із тих, хто мав вирушити з Англії до США тим нещасливим рейсом. На «Титаніку» для бізнесмена було заброньовано розкішні апартаменти з окремою прогулянковою палубою, проте Морган в останню мить відмовився від поїздки. Це, а також той факт, що судноплавний оператор White Star Line був дочірньою компанією тресту Моргана IMMC, породило чутки про те, що аварію організував сам фінансист, який спланував її для усунення небажаних конкурентів.
Ідеться про найбільших підприємців Джейкоба Астора, Ісідора Штрауса й Бенджаміна Гуггенгайма, які справді загинули разом із «Титаніком». Мотив усунення трьох найбагатших людей того часу полягав у тому, що вони нібито виступали проти створення Федеральної резервної системи США (ФРС), одним із лобістів якої був Морган. Сам він мав квитки на рейс, щоб відвести від себе підозри. При цьому прихильники цієї гіпотези заплющують очі на той факт, що ні Астор, ні Гуггенгайм не мали певної позиції щодо ФРС, а Штраус узагалі висловлювався за створення нового органу з контролю за фінансами.
Лайнер згубила пожежа
Інша версія загибелі «Титаніка» теж пов’язана з Джоном П. Морганом. У 2008 році американський науковець Рей Бостон, який присвятив кілька десятків років вивченню історії загибелі знаменитого корабля, висунув теорію про те, що «Титанік» згубила сильна пожежа. На його думку, займання у вугільному відсіку сталося під час ходових випробувань за півтора тижня до відплиття лайнера із Саутгемптона до Нью-Йорка. Тління ніяк не вдавалося усунути, проте воно поширювалося досить повільно, тому Морган дав дозвіл на відправлення лайнера. Планувалося якнайшвидше дістатися Нью-Йорка, а вже там розвантажити трюм і загасити займання. При цьому сам бізнесмен завбачливо відмовився від плавання й в останню мить знявся з рейсу.
Як докази Бостон наводив свідчення одного з членів команди, який вижив, відповідального за протипожежну безпеку. Нібито він вказував на факт займання під час розслідування, проте комісія з невідомих причин не звернула на це жодної уваги. Пожежею в трюмі Бостон також пояснює надто високу швидкість, набрану лайнером, а також той факт, що капітан Едвард Джон Сміт вирішив пройти через небезпечну зону, де були великі льодові поля.
Замість «Титаніка» затонув інший корабель
Одна з найпопулярніших гіпотез катастрофи, що сталася в середині квітня 1912 року, пов’язана зі спробою страхового шахрайства. Її прихильники впевнені, що насправді 113 років тому затонув не «Титанік», а інший корабель, схожий на нього як дві краплі води.
На початку XX століття між британськими морськими компаніями White Star Line і Cunard Steamship Line розгорнулося запекле протистояння за панування над трансатлантичними маршрутами. Остання в 1906–1907 роках спустила на воду найбільші на той час пасажирські судна у світі — «Лузітанію» і «Мавританію». White Star Line, своєю чергою, відповіла передовими лайнерами «Олімпік» і «Титанік», які були «технічними близнюками».
«Олімпік» був побудований першим і здобув широкий розголос завдяки низці успішних рейсів. Однак уже під час п’ятого за ліком великого плавання 1911 року лайнер зіткнувся з крейсером «Гоук», унаслідок чого обидва судна зазнали значних пошкоджень. Суд постановив, що аварія сталася з вини капітана «Олімпіка», тому на White Star Line покладалася відповідальність за ремонт постраждалого військового корабля. Крім того, компанія залишилася без страховки за «Олімпік», який до того ж перестав приносити прибуток, простоюючи в доках. Тоді-то, як стверджують прихильники конспірологічної теорії, у керівництва White Star Line і виникла ідея видати пошкоджений корабель за «Титанік», щоб отримати повноцінні страхові виплати.
Згідно з однією з версій, план полягав у тому, щоб перефарбований під «Титанік» лайнер зазнав пошкоджень і почав повільно тонути. За цей час інший корабель зміг би прийняти на борт пасажирів і команду. Однак замаскований «Олімпік» випадково наразився на перешкоду — не айсберг, а рятувальне судно, що стояло без сигнальних вогнів, і забрав із собою величезну кількість жертв. Цю теорію можна спростувати численними фактами, зокрема тим, що всі підняті згодом із дна корабельні деталі мали заводський номер 401, закріплений за «Титаніком».
Атака німецького підводного човна
Трагедія «Титаніка» сталася за два роки до початку Першої світової війни, проте існують припущення, що лайнер став жертвою атаки німецької субмарини, екіпаж якої тренувався в такий нелюдський спосіб. Ймовірно, подібні чутки виникли після того, як навесні 1915 року німецький підводний човен потопив біля берегів Ірландії британський корабель «Лузітанію», унаслідок чого загинули майже 1,2 тис. осіб.
На користь цієї теорії свідчить і той факт, що низка пасажирів із «Титаніка», які вижили, згодом розповідали, що чули звуки вибухів, які сталися на глибині поруч із кораблем. До того ж вони нібито бачили неподалік від лайнера, що тонув, невпізнане судно, команда якого просто спостерігала за трагедією, не вживаючи жодних заходів. Це й послужило підставою для припущень у пресі про те, що винуватцем загибелі «Титаніка» міг стати підводний човен, який або навмисно його торпедував, або випадково зіткнувся з кораблем.
Підступний супермісяць
У 2012-му, в рік століття аварії «Титаніка», набула поширення гіпотеза про те, що лайнер став жертвою супермісяця. Згідно з версією науковців із Техаського державного університету, за кілька місяців до загибелі корабля Сонце, Земля й Місяць вишикувалися на одній лінії, що посилило взаємне тяжіння небесних тіл. Крім того, Місяць тоді наблизився до Землі на мінімальну за останні 1400 років відстань.
Ці астрономічні явища спричинили неймовірно потужні весняні припливи, які відкололи від льодовиків у гренландських фіордах величезну кількість айсбергів, а також звільнили старі плавучі крижини, що сіли на мілину вже в південніших широтах. Один із таких айсбергів, повернутий у дрейф океаном найпотужнішим припливом на тлі аномального повного місяця, і став на шляху «Титаніка» в Північній Атлантиці в ніч із 14 на 15 квітня 1912 року.
Мумія на борту
Це, мабуть, найнеймовірніша й найфантастичніша версія загибелі «Титаніка». Згідно з нею, у 1890-х роках четверо молодих заможних англійців приїхали на розкопки в єгипетський Луксор і придбали дерев’яний саркофаг жриці бога Амон-Ра, яка жила близько 1,5 тис. років до нашої ери, що спричинило низку нещасних подій. Один із власників мумії нібито зник у пустелі, другого помилково тяжко поранив власний слуга, а двоє інших раптово збанкрутували й залишилися жити в злиднях. Сам саркофаг потрапив до Великої Британії та був куплений якимось бізнесменом, який швидко передав його в дар Британському музею, після того як члени його родини постраждали в ДТП, а будинок згорів.
Щойно жриця стала частиною експозиції, охоронці почали скаржитися на моторошні ридання і стукіт, які лунали ночами з єгипетського залу. Після чергової низки нещасть мумія потрапила до приватного колекціонера, який помістив її якомога далі від людей, на горище. Саркофаг навіть показували відомій фахівчині в галузі окультизму Олені Блаватській, і та жахнулася, порекомендувавши «якнайшвидше позбутися цього зла». Зробити це, втім, уже не було можливим на тлі поширюваної лихої слави артефакту. Зрештою якийсь американський археолог, відмахнувшись від події як від випадкового збігу обставин, заплатив за нього значну суму й організував перевезення до Нью-Йорка. Кораблем, який мав це здійснити, став «Титанік».
Ця історія в тій чи тій варіації активно обговорювалася в жовтій пресі тих часів. Але дерев’яний саркофаг, який називають «нещасливою мумією», досі зберігається в Британському музеї, а не лежить у трюмі «Титаніка» на дні океану.