Вчені Інституту геофізики Техаського університету розробили нову модель для пошуку океанів під льодом на супутниках Урана. Модель дає змогу визначити наявність рідкої води, використовуючи тільки камери космічного апарату. Результати дослідження опубліковані в журналі Geophysical Research Letters.
Для аналізу внутрішньої будови крижаних супутників було запропоновано метод, заснований на спостереженні коливань в обертанні місяців навколо Урана. Такі коливання, звані лібраціями, дають змогу оцінити склад внутрішньої структури, зокрема визначити наявність води, льоду або каменю. Чим сильніше коливання, тим вища ймовірність, що під льодом ховається океан.
Метод передбачає використання даних про невеликі відхилення в русі супутників. На основі аналізу цих відхилень модель обчислює глибину океану і товщину крижаної оболонки. Місяць із рідким океаном усередині демонструватиме більш виражені коливання порівняно з повністю твердим.
Усі Місяці Урану, як і інші великі супутники в Сонячній системі, припливно заблоковані – завжди повернуті до планети одним і тим же боком. Проте вони можуть відчувати коливання, які вказують на можливу наявність підповерхневих океанів.
Для перевірки ефективності запропонованої моделі було проведено розрахунки на прикладі п’яти супутників Урана. Одним зі сценаріїв стало дослідження місяця Аріель: якщо він коливається на 100 метрів, це вказує на наявність океану глибиною близько 160 кілометрів і крижаної оболонки завтовшки 30 кілометрів. Це підкреслює важливість високоточних спостережень за допомогою камер космічних апаратів.
Якщо гіпотеза про підповерхневі океани на крижаних місяцях Урану підтвердиться, це змінить уявлення про можливі населені світи в галактиці. Відкриття океанів рідкої води істотно розширить пошук потенційно придатних для життя місць за межами Землі.