Учені стверджують, що астероїд, названий на честь давньоєгипетського бога темряви й хаосу, не становить загрози для Землі, проте сама планета може бути небезпечною для нього. Цього висновку дійшов планетолог Рональд Баллуз із Лабораторії прикладної фізики Університету Джонса Гопкінса.
Астероїд 99942 Апофіс, діаметр якого становить 335 м, був виявлений у 2004 році. Дослідження показали, що траєкторія його руху може призвести до зіткнення із Землею у квітні 2029 року, що викликало занепокоєння серед учених. Однак побоювання виявилися марними. Після численних розрахунків було встановлено, що астероїд пролетить на відстані менше ніж 32 тис. км від Землі, але протягом наступних ста років його зіткнення з планетою не є ймовірним.
Натомість загрози зберігаються для самого космічного об’єкта. Дослідження, проведені під керівництвом Рональда Баллуза, показали, що близькі до Землі астероїди, такі як Апофіс, мають дві характерні риси. По-перше, їхні поверхні пухкі й складаються з сипучих матеріалів; по-друге, вони піддаються меншому впливу космічного вивітрювання порівняно з астероїдами, які не наближаються до планет.
Вважається, що більшість таких космічних об’єктів складаються з матеріалу, який сконденсувався в перші дні існування Сонячної системи, 4,5 млрд років тому. Відтоді їхній стан залишається відносно незмінним. З цієї причини вчені відправляють зонди для збору зразків з їхньої поверхні – зішкреби вважаються сховищем первозданних компонентів, з яких утворилися планети.
Однак навіть просте перебування в космосі може призвести до змін. Сонячне випромінювання, вітер і удари мікрометеоритів призводять до руйнування поверхонь, не захищених атмосферою, що робить астероїди вразливими. Група дослідників поставила собі питання, чи може бути зв’язок між молодшим виглядом близьких до Землі астероїдів і їхніми пересуваннями поруч із планетами.
Щоб з’ясувати це, вчені провели моделювання польоту астероїда 99942 Апофіс поруч із Землею у 2029 році. Точна форма астероїда залишається невідомою, але наявні дані вказують на те, що він, імовірно, має структуру, що нагадує пару з’єднаних об’єктів, схожих на картоплину, як, наприклад, астероїд 25143 Ітокава. Тому як основну модель вони вибрали Ітокаву і взяли до уваги склад Апофіса, щоб оцінити, як він поведеться під час прольоту повз Землю. Результати показали, що гравітація планети цілком здатна мати помітний вплив на 99942 Апофіс.
Опинившись на мінімальній відстані від Землі, астероїд зазнає серії короткочасних сейсмічних подій. Вони призведуть до прискорень на поверхні астероїда, порівнянних за величиною з його власною гравітацією. Довгострокові зміни теж імовірні. У міру наближення астероїда до планети його гравітаційна взаємодія може призвести до змін у його обертанні. А коли астероїд рухатиметься по орбіті навколо Сонця з новою швидкістю, його поверхня, ймовірно, трансформуватиметься протягом десятків тисяч років.
Згідно з дослідженням 2010 року, максимальна відстань, на якій астероїд може пролетіти повз Землю і змінити своє обертання, становить приблизно 102 тис. км. Однак за прогнозами вчених, ця відстань буде значно меншою, що збільшує ймовірність трансформації його поверхні. За словами дослідників, найімовірніше, вони не зможуть фізично оцінити ці зміни, але зафіксують зміни в його обертанні.
Пролітаючи повз Землю, астероїд буде видно неозброєним оком, що дасть унікальну можливість не тільки побачити його, а й ретельно дослідити. «Сподіваємося, що астероїд забере із собою приємні враження від контакту із Землею. Не хотілося б, щоб він повернувся як потенційна загроза, готова «відплатити» нам за зустріч», – кажуть учені.