Чорні діри, як і Сонце, мають корону – розпечену область, що оточує їх. Однак ця область вкрай складна для спостереження, оскільки її випромінювання часто пригнічується більш яскравим світлом зовнішнього диска, розташованого навколо чорної діри. Нове дослідження, опубліковане в Astrophysical Journal, нарешті з’ясувало структуру корони чорних дір, використовуючи дані рентгенівської поляриметрії.
Чорні діри притягують до себе матерію, а вона утворює навколо них акреційний диск – гігантську структуру, що швидко обертається і світиться завдяки взаємодії сил тертя і гравітації. Над і під чорною дірою викидаються струмені іонізованого газу, що рухаються майже зі швидкістю світла.
Раніше дослідники спостерігали приховані чорні діри – ті, у яких акреційний диск закритий газовим кільцем. Це схоже на ефект сонячного затемнення, коли корона Сонця стає видимою. Хоча світло акреційного диска приховане, корона випускає високоенергетичне рентгенівське випромінювання, яке розсіюється і відбивається від матеріалу в кільці. За допомогою інструменту Imaging X-ray Polarimetry Explorer НАСА команда вивчила рентгенівське випромінювання від дюжини чорних дір, включно з Cygnus X-1 і LMC X-1.
Отримані дані показали, що корона чорної діри має форму плоского диска, а не сферичну, як у Сонця. Цей результат суперечить попереднім дослідженням і вимагає перегляду моделей чорних дір.
Нові дані допоможуть зрозуміти, як чорні діри поглинають матерію і живлять активні ядра галактик.