Що в ньому було, хто і навіщо взагалі вирішив таке послання надіслати.
16 листопада 1974 року у відкритий космос було відправлено перше в історії людства цілеспрямоване радіоповідомлення інопланетянам – «Послання Аресібо», нагадує портал History. Розповідаємо, що в ньому було, хто його склав і чому «текст» критикували за зміст.
Що зашифрували в посланні
Повідомлення передавалося близько трьох хвилин на частоті 2380 МГц, у ньому було 1679 біт даних, які розташували у вигляді сітки в 73 рядки й 23 стовпці, розповідають у National Geographic. Для його створення використовувався найпростіший комп’ютерний код – двійкова система числення. У посланні вказали земну систему лічби, структуру ДНК, а також те, де розташована Земля в Сонячній системі. Крім того, у повідомленні було представлено малюнки людської фігури та локації, з якої передавалося послання – обсерваторії Аресібо в Пуерто-Рико. «Лист» пішов у напрямку кульового зоряного скупчення М13, яке розташоване від Землі за 25 тис. світлових років.
Одержувач мав декодувати повідомлення, а отже, розшифрувати й вбудований візуальний шаблон.
Хто став автором листа для прибульців
«Послання Аресібо» – дітище астронома Френка Дрейка. Він же створив знамените рівняння Дрейка, яке дає змогу оцінити ймовірність існування позаземного життя. У створенні повідомлення для прибульців також брав участь популяризатор науки Карл Саган.
Крім того, Дрейк залучив до проєкту аспірантів Корнелльського університету (США). «Він показав мені свою чернетку, і та була доволі близькою до підсумкового варіанту», – каже Річард Айзекман, один з аспірантів.
Частково повідомлення було своєрідним фокусом, пише Nature. В обсерваторії Аресібо щойно завершилася серйозна модернізація, і астрономи хотіли продемонструвати потужність телескопа. Дрейк на той момент очолював обсерваторію і йому доручили увічнити пам’ять, по суті, нового наукового інструменту. За словами самого вченого, ідея надіслати повідомлення позаземному розуму прийшла його асистентці Джейн Аллен.
Шанси отримати відповідь мізерно малі, але вони розширили уявлення астрономів про міжзоряну комунікацію. «Послання Аресібо» відправили не для зворотного зв’язку, а для демонстрації того, що людство може звернутися до Всесвіту, а якщо є інша розумна цивілізація, то за наявності відповідного обладнання вона почує нас.
За що критикували шифр
І все ж астрономи задумалися про небезпеки, які може спричинити «незвичайний культурний обмін». Як пише National Geographic, уже після надсилання повідомлення вчені занепокоїлися тим, що «текст» було складено без широких консультацій.
Небезпечне сповіщення
У журналі нагадали, що деякі критики вважають: послання в космос можуть привернути увагу налаштованих не найпозитивнішим чином інопланетян. Наприклад, у науковій фантастиці «Завдання трьох тіл» Лю Цисіня обговорюється, що послання в космос може перетворити людство на мішень для іншої цивілізації. У романі озвучено умоглядну теорію «Темний ліс», у якій інопланетні цивілізації подано у вигляді здобичі, яка ховається в лісі, сповненому різних загроз.
Астробіолог Абель Мендес уточнив: деякі експерти справді називають оповіщення інопланетян про наше існування нерозсудливістю. Однак такому сигналу доводиться конкурувати з теле- і радіосигналами, які постійно надходять від Землі.
Сексистський код
Дрейк довго думав, як зобразити людську фігуру в повідомленні – спочатку він хотів уявити щось безстатеве. Але таке зображення більше нагадувало горилу, а не людину. Тож підсумкова фігура нагадує чоловічий силует.
«Якби повідомлення створювалося сьогодні, то його автор використовував би більш інклюзивний інтелектуальний підхід. Вважай, 90% послання створив 44-річний білий чоловік, який працював поодинці – Френк Дрейк», – вважає Айзекман.
Nature доповнює: «Послання Аресібо» показує, як демографічні характеристики вчених, що займаються пошуком інопланетного розуму, впливають на повідомлення, які вони надсилають. Такі «тексти», як і в мистецтві, створюються під впливом упереджень, цінностей і самосвідомості – «дзеркал, що відображають історію і культуру». У 1970-х роках в астрономії домінувала невелика демографічна група, і це позначилося на дизайні та змісті повідомлення для прибульців.
При цьому науковий журнал підкреслює: необачно вважати, що вся наукова спільнота була сексистською. Дрейк, наприклад, ще в 1960-ті роки включив до числа студентів проєкту з пошуку позаземного розуму Ozma дівчат. Проєкт здійснювався в Національній радіоастрономічній обсерваторії (NRAO), і деякі співробітники були обурені рішенням Дрейка залучити до робіт жінок. Нібито витрачати гроші на студенток – марнотратство ресурсів: вони вийдуть заміж, народять і не зроблять внесок у науку. Однак Дрейк на досвіді знав, що це хибна думка.
Його науковим керівником у докторській дисертації в Гарварді була жінка – Сесілія Гелена Пейн-Гапошкіна. Її роботи встановили, що зірки складаються здебільшого з водню і гелію, а це змінило уявлення про астрофізику і склад небесних тіл. Одна з перших студенток на проєкті Ozma Еллен Гундерманн (Ellen Gundermann) здобула докторський ступінь з астрономії в Гарварді та, ймовірно, стала першим астрономом, хто виявив космічний мазер. Це явище нагадує лазер, але випромінюється не світло, а мікрохвильове випромінювання, яке, як правило, спостерігається біля чорних дір. Гундерманн народила доньку, яка стала лауреатом премії в галузі геофізики.
Тобто Дрейк хоч і боровся з гендерними упередженнями, сам і відтворив їх у посланні до інопланетного розуму. Nature пропонує подивитися на малюнок у повідомленні як на витвір мистецтва, своєрідний автопортрет. Згодом астроном зізнався, що, ймовірно, на підсвідомому рівні хотів, щоб малюнок людської фігури нагадував його самого: «Я немов телепортував себе в стилі «Зоряного шляху».