Попередні дані про надземлю L 98-59 d відкривають нові горизонти у вивченні екзопланет.
Сьогодні відомо понад 5500 екзопланет, які обертаються навколо інших зірок. Але їх мало відкрити – важливо ще зрозуміти, які умови на цих далеких світах.
Вчені з Відкритого університету (Велика Британія) представила попередні докази існування на екзопланеті багатої сірої атмосфери. L 98-59 d – суперземля в 1,5 раза більша за нашу Землю, розташована на відстані 35 світлових років від нас. Це найменша відома екзопланета з атмосферою, повідомляє Conversation.
У нашій Сонячній системі є дві категорії планет – невеликі кам’янисті, як-от Земля і Марс, і газові гіганти, як-от Юпітер і Сатурн. Однак екзопланети мають ширший діапазон розмірів. У нашій системі немає небесного тіла, чиї розміри потрапляють у проміжок між Землею і Нептуном, але це найпоширеніший тип планет, виявлених біля інших зірок у нашій галактиці. Планети, розміри яких ближче до розмірів Нептуна, називаються субнептунами, а ті, що ближче до розмірів Землі, – суперземлями.
L 98-59 d була виявлена у 2019 році за допомогою космічного телескопа TESS. Вона була виявлена за допомогою «транзитного методу», який вимірює крихітні зменшення світла зірки, коли планета проходить перед нею. Коли планета проходить перед зіркою, частина світла перетинає атмосферу планети. Кожен газ змінює світло унікальним чином – так, за допомогою методу спектроскопії, можна припустити, який склад цієї атмосфери.
Спектри атмосфери L 98-59 d отримали за допомогою телескопа ім. Джеймса Вебба. Він розгледів там оксид сірки та сірководень. Результати опубліковані в Astrophysical Journal Letters.
Це відкриття виявилося несподіваним, оскільки воно різко контрастує з атмосферами кам’янистих планет у нашій Сонячній системі, де більш поширені водяна пара і вуглекислий газ. Атмосфера Землі, наприклад, багата на азот і кисень, з незначною кількістю водяної пари. Тим часом Венера має густу атмосферу, де превалює вуглекислий газ. Навіть на Марсі є тонка атмосфера, яка в основному складається з вуглекислого газу.
Учені змоделювали можливу атмосферу L 98-59 d. Відсутність звичайних газів і наявність SO₂ і H₂S припускають, що атмосфера сформувалася внаслідок невідомих у нашій Сонячній системі процесів. Це натякає на унікальні та екстремальні умови на L 98-59 d: або повністю розплавлена поверхня, або велика активність вулканів.
Одна з можливих причин – вулканізм, викликаний гравітаційним нагріванням, подібний до того, що спостерігається на супутнику Юпітера Іо. Тяжіння зірки-господаря розтягує і стискає її в міру проходу по орбіті. Це може нагрівати центр планети, розплавляючи її нутрощі й викликаючи екстремальні вулканічні виверження і, можливо, навіть океани магми.
У поєднанні з близькістю до зірки (один рік на цій планеті становить сім із половиною земних днів) на поверхні можуть бути по-справжньому пекельні температури. Однак точно доведуть існування цієї дивної атмосфери – майбутні спостереження за допомогою «Вебба».