«Небесний детектив» встановив точне місце і день, коли створювалася «Тополина алея на заході сонця».
Астроном Дональд Олсон, відомий також як «Небесний детектив», вирахував дату і місце створення культової картини Вінсента ван Гога, повідомили в Університеті штату Техас.
Картина знаменитого голландського художника «Тополина алея на заході сонця» разюче схожа на Мангеттенгенхендж – явище, що трапляється на Мангеттені чотири рази на рік, коли напрям сонячного проміння точно збігається з вулицями. На це звернув увагу директор планетарію Гейдена в Нью-Йорку Ніл Деграсс Тайсон ще 2001 року, і його спостереження перетворилося на своєрідний мем.
Професор Дональд Олсон з кафедри фізики Техаського університету, який датував раніше три знамениті картини Ван Гога: «Схід місяця (Пшеничні копиці)», «Дорога з кипарисом і зіркою» та «Білий дім вночі» за допомогою астрономічних обчислень, припустив, що в цьому разі можна скористатися такими самими методами.
І мав рацію. За допомогою Луї Вербраака і Феррі Зейпа, членів Ейндховенського клубу погоди й астрономії в Нідерландах, Олсон визначив, де і коли було створено мальовниче полотно. Деталі розрахунків опубліковані в листопадовому випуску журналу Sky & Telescope.
Астроном почав з вивчення листів художника, в яких той описував прекрасну осінню погоду в листопаді 1884 року.
«Останнє, що я зробив, – досить великий етюд тополиної алеї з жовтим осіннім листям, де сонце тут і там створює блискучі плями на опалому листі на землі, що чергуються з довгими тінями, які відкидаються стовбурами дерев. В кінці дороги – селянська хата, а над нею – блакитне небо між осіннім листям», – повідомляв живописець своєму братові Тео.
І цей опис точно збігається з пейзажем на попередній картині майстра – «Тополина алея восени». У наступних посланнях Ван Гог написав, що листя опало, що ми й бачимо на досліджуваному полотні, потім – що для пленеру стало вже занадто холодно. Таким чином був обмежений діапазон дат: між 5 і 14 листопада.
Далі Олсон вирахував за допомогою програми-планетарія напрямок дороги на картині й знайшов на докладних картах 1883 року найбільш відповідні вулиці в Нюенені та прилеглих селах. Голландські колеги вирушили туди на велосипедах і дві вулиці виключили – вони виявилися занадто короткими, щоб вмістити стільки тополь.
Залишилася Веверстрат. Астрономічні розрахунки показали, що сонце, яке заходить, було б видно над нею 13 або 14 листопада 1884 року. Історичні погодні записи підтверджують: у той час там дійсно було не по сезону ясно.
Ван Гог рідко писав по пам’яті та вважав за краще бачити перед собою натуру, тому ці дні можна вважати єдиними можливими датами створення його знаменитої картини.