У колеса, можливо, були несподівані винахідники – зовсім не степові кочівники.
Близько 6000 років тому винахід колеса спричинив революцію в галузі транспорту і гончарного виробництва, однак, де і коли це точно сталося, досі залишається загадкою. Новий метод, що використовує підхід обчислювального механічного проєктування, припускає, що в трьох основних удосконаленнях технології колеса ключову роль могли зіграти добувачі міді зі Східної Європи. Про це повідомляє Live Science.
Археологічні свідчення існування коліс і колісних транспортних засобів широко поширені в другій половині мідного віку (близько 5000-3000 років до н. е.) по всій Європі, Азії та Північній Африці. Однак швидке поширення колеса робить складним точне визначення його передбачуваного місця і часу виникнення.
Існує три основні гіпотези. Одна вказує на Месопотамію близько 4000 року до н. е.; друга – на регіон північного Причорномор’я близько 3800 року до н. е.; третя – на Карпати між 4000 і 3500 роками до н. е. Третя теорія говорить про те, що за допомогою коліс транспортували мідну руду з глибини шахт. «Іграшки» пізнього мідного віку, знайдені в цьому регіоні, нагадують вагонетки.
У дослідженні, опублікованому в Royal Society Open Science, вчені зі США описують, як, на їхню думку, розвивалося колесо. Висновки ґрунтуються на даних археології, виходячи з яких, автори створили оригінальний алгоритм обчислювального проєктування, який автономно генерує систему колеса та осі, використовуючи еволюційний процес.
З огляду на необхідність переміщення вантажу, люди, ймовірно, використовували круглі колоди, розміщені впоперек дороги, переміщуючи задні вперед за потреби. Ґрунтуючись на наявних даних, дослідники стверджують, що було необхідно три інновації для появи колеса.
Перше – жолобчасті ролики, що дозволило б вантажу спиратися на них і рухатися вперед і назад, без необхідності ходити навколо нього, щоб замінити ролики. Це могло дозволити людям штовхати ширший візок у шахту. Друге нововведення – це колісна пара або колеса, закріплені на осі, що могло б дати візку вищий кліренс для проїзду по камінню та інших уламках у шахтному стовбурі. Третє: коли колеса рухаються незалежно від осі, ймовірно, виникло приблизно через 500 років після колісної пари та додало маневровність конструкції, згідно зі статтею.
«Вузькі, оточені горами дороги, проходи в шахти, сформовані ландшафтами Карпат, могли підштовхувати розробників колеса до такої конструкції», – зазначив керівник дослідження Кай Джеймс.
Хоча ця теоретична модель може пояснювати давнє походження колеса у Східній Європі, Джеймс не відкидає можливості його незалежного винаходу в різних частинах світу.
«Підхід, використаний у цій роботі, можна застосувати й до інших археологічних загадок. Наприклад, можна з’ясувати, як саме будувалися піраміди», – додав Джеймс.