Стародавній світлячок у бурштині відкрив таємниці еволюції біолюмінесценції.
По всьому світу сьогодні відомо близько 2500 видів світлячків. Їхні черевця, що світяться, служать кільком цілям, але як саме розвинулася ця особливість, залишається незрозумілим.
На допомогу приходить світлячок, нещодавно виявлений у бурштині, який чудово зберігся. Вчені з Китайської академії наук дійшли висновку, що вид Flammarionella hehaikuni світився приблизно 99 мільйонів років тому. Вчені вважають, що його предки розвинули характерне черевце, що світиться, вже до мезозою (250 млн років тому). Результати дослідження опубліковані в Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences.
Це другий знайдений у м’янманському бурштині світлячок мезозойської епохи. Перший, Protoluciola albertalleni, також мав чудово збережений ліхтар. У тому ж бурштиновому відкладенні були знайдені й біолюмінесцентні жуки з іншого сімейства.
Дійсно цікавим нове відкриття робить те, що ліхтар нещодавно виявленого світлячка відрізняється від тих, що були в його сучасників. Таким чином, на той час біолюмінесценція в комах була вже досить розвинена і різноманітна.
Вважається, що біолюмінесценція світлячків використовується для приваблення особин протилежної статі та відлякування хижаків – світлячки часто отруйні. Однак учені нещодавно припустили, що біолюмінесценція виникла у світлячків до появи токсинів.
Сам бурштин напрочуд прозорий, даючи змогу розгледіти комаху в найдрібніших деталях. За фізичними характеристиками дослідники визначили, що це самка з підродини Luciolinae, у представників якої органи світіння на черевці блимають.
Антени світлячка щільно вкриті волосоподібними виростами з глибокими овальними виїмками на багатьох сегментах. У сучасних світлячків такого не буває, але подібні риси можна знайти в інших комах. Вони пов’язані з нюхом і допомагають розпізнавати феромони.