IP-адреса – це унікальний ідентифікатор комп’ютера або сервера в інтернеті чи локальній мережі. Вона може стати в пригоді, щоб налаштувати віддалене під’єднання до комп’ютера або іншого пристрою, наприклад онлайн-камери, а також для усунення проблем із мережею.
Розповідаємо, які бувають IP-адреси, а заодно розберемо міф про те, що людину можна вирахувати за IP.
IP-адреса: що це
IP розшифровується як Internet Protocol. Це система правил, яка лежить в основі сучасного інтернету й описує принцип обміну інформацією між комп’ютерами в мережі.
Без IP-адрес інтернет був би не таким, яким ми його знаємо. Ми звикли звертатися до сайтів за зрозумілими доменними іменами на кшталт google.com. Але насправді система доменних імен, або DNS, – це надбудова над IP-адресами, створена для зручності користувачів.
Якщо уявити інтернет як поштову службу, IP-адреса – це адреса одержувача, за якою слід надіслати лист або посилку. Без ідентифікаторів ми б не змогли звертатися до сайтів та інтернет-сервісів.
Продовжуючи аналогію, на конверті слід вказувати адресу не тільки одержувача, а й відправника, інакше співрозмовник – сайт – не зможе доставити відповідь на ваш запит. Тому IP-адреса вашого пристрою доступна не тільки інтернет-провайдеру, а й усім відвіданим онлайн-ресурсам. Звичайно, якщо ви не замаскували ідентифікатор за допомогою сторонніх засобів.
Які є типи IP-адрес
IP-адреси можна класифікувати за кількома параметрами.
IPv4 та IPv6. Найпоширеніша зараз версія інтернет-протоколу – IPv4. IPv4-адреса складається з чотирьох чисел від 0 до 255, розділених крапкою. Така структура допускає 4,3 млрд комбінацій.
IPv4 почали використовувати 1983 року. Творцям інтернету 40 років тому здавалося, що цього більш ніж достатньо, але кількість пристроїв із виходом у мережу зростала занадто швидко. Тому наприкінці 1990-х з’явився IPv6.
В IPv6 використовується вісім чисел, які представлені в шістнадцятковому форматі й розділені двокрапкою. Місткість нового формату становить 340 ундециліонів – це 39-значне число.
Хоча ресурс IPv4 майже вичерпано, інтернет так і не завершив перехід на новий формат адрес. На середину вересня 2024 року тільки 44% користувачів Google підключаються через IPv6-ідентифікатори.
Річ у тім, що IPv4 й IPv6 несумісні між собою. Тому перейти на нову версію протоколу в один момент не вийде, інакше порушиться робота пристроїв, які не підтримують IPv6. Для інтернет-провайдерів обслуговування адрес в обох форматах коштує дорожче, тому простіше продовжувати використовувати тільки IPv4.
Приватні та публічні IP-адреси. Зазвичай провайдери призначають тільки одну публічну IP-адресу на всю домашню або офісну мережу. А всі включені в неї пристрої з доступом до інтернету – смартфони, ноутбуки, комп’ютери, гаджети розумного будинку тощо – визначаються приватними ідентифікаторами. Тому з якого б пристрою ви не вийшли в інтернет через вайфай, сайти отримають одну й ту саму IP-адресу.
Внутрішні IP-адреси необхідні для того, щоб маршрутизувати запити всередині локальної мережі. Коли сайт надсилає відповідь, вона приходить на публічну IP-адресу до роутера – а той уже визначає, якому конкретно пристрою ця відповідь призначена.
Приватні ідентифікатори невидимі із загального інтернету й унікальні тільки всередині локальної мережі. Наприклад, маршрутизатору зазвичай призначається приватна адреса 192.168.0.1 або 192.168.1.1. В інших пристроїв у мережі адреси мають вигляд 192.168.x.x.
Динамічні та статичні IP-адреси. Через брак IPv4-адрес інтернет-провайдери рідко видають абонентам постійні публічні ідентифікатори. Замість цього кожному клієнту автоматично призначається тимчасова IP-адреса, яка регулярно змінюється.
Зазвичай провайдери надають статичну IP-адресу за окрему плату. Це може стати в пригоді, якщо ви хочете розмістити вебсайт або ігровий сервер на домашньому комп’ютері.
Щоб примусово змінити динамічну адресу, достатньо перезавантажити роутер. Запросити нову постійну адресу можна тільки через провайдера.
Чи можна вирахувати людину за IP-адресою
Кілька років тому на форумах або в коментарях у соцмережах у запалі дискусії можна було зустріти фразу «я тебе за IP вичислю». Передбачалося, що, якщо опонент дізнається вашу IP-адресу, він зможе з’ясувати, де ви живете, завітати до вас і особисто пояснити, чому ви не праві.
IP-адреса дійсно дає змогу визначити, в якому регіоні живе її власник і послугами якого інтернет-провайдера користується. Причина в тому, що кожен оператор володіє певним пулом ідентифікаторів.
Але визначити особу конкретної людини здатний тільки інтернет-провайдер. Особливо в умовах динамічного розподілу IP-адрес: тільки оператору відомо, якому абоненту в який проміжок часу було призначено цей ідентифікатор. Ззовні цю інформацію можуть отримати тільки правоохоронні органи за запитом.
І навіть із визначенням міста проживання можуть виникнути проблеми. Наприклад, якщо людина, яку відстежують, користується послугами національного провайдера. Усе ще складніше, якщо вона маскує свою реальну IP-адресу. Тож випадкова людина з інтернету точно не зможе вирахувати вас за IP.