Сонячна система, включно із Землею, зазнає кардинальних змін після згасання Сонця. Але чи буде нашу планету поглинуто зіркою, що помирає? Чи їй вдасться вціліти?
За прогнозами науковців, Меркурій і Венера майже напевно будуть знищені й поглинуті Сонцем під час його загибелі. Навіть якщо Земля переживе свою зірку, вона стане непридатною для життя. Про це йдеться в новому дослідженні, опублікованому в журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. Об’єктом вивчення стала довгострокова мінливість уламків, що пролітають повз білі карлики — залишки зір, подібних до нашого Сонця.
Не цілком зрозуміло, чи зможе Земля достатньо швидко віддалитися від Сонця, перш ніж воно «наздожене» і спалить планету. Навіть якщо Землі вдасться уникнути цієї долі, вона все одно втратить атмосферу й океани, тобто стане непридатною для життя.
У разі поглинання Землі разом із Венерою та Меркурієм Марс і чотири газові гіганти – Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун – продовжували б обертатися навколо того, що в підсумку стало б білим карликом. Уцілілі астероїди та супутники меншого розміру, ймовірно, були б розірвані на частини та подрібнені на пил, перш ніж упали б на мертву зірку.
Наразі Сонце спалює водень у своєму ядрі. Але коли він вичерпається, зірка розшириться і перетвориться на червоного гіганта, перш ніж стати білим карликом – кінцевою стадією життя зірок, коли вони спалюють усе своє паливо.
У новому дослідженні астрофізики прагнули з’ясувати, що відбувається з астероїдами, супутниками та планетами, коли вони проходять поблизу білих карликів. Для цього вони проаналізували транзити тіл – раптових знижень яскравості зірок, спричинених об’єктами, що проходять перед ними.
На відміну від передбачуваних транзитів, спричинених орбітальним рухом планет навколо зірок, транзити, викликані уламками, мають дивну форму, хаотичні й безсистемні.
Попередні дослідження показали, що коли астероїди, супутники та планети наближаються до білих карликів, величезна гравітація цих зірок розриває ці малі планетні тіла на дедалі дрібніші фрагменти. Зіткнення між цими фрагментами в підсумку подрібнюють їх на пил, який потім потрапляє до білого карлика. Дослідники, своєю чергою, можуть визначити, з якого типу матеріалу були зроблені початкові планетні тіла.
Ось відредагована версія тексту з урахуванням стандартів журналістики, професійної коректури та правил українського правопису:
У новому дослідженні вчені проаналізували зміни яскравості трьох білих карликів протягом 17 років, щоб зрозуміти, як відбувається руйнування астрономічних об’єктів у таких системах.
Перший білий карлик (ZTF J0328-1219) здавався стійким і «добре поводився» протягом останніх кількох років, але автори виявили свідчення масштабної події приблизно у 2010 році.
Інша зірка (ZTF J0923+4236) нерегулярно тьмяніє кожні кілька місяців і демонструє хаотичну мінливість у хвилинних масштабах під час цих слабших станів, перш ніж знову ставати яскравішою.
Третій білий карлик (WD 1145+017) поводиться ближче до теоретичних припущень, із величезною варіативністю щодо кількості, форми й глибини транзитів. Загалом ця система поступово стає яскравішою, оскільки пил, що утворився внаслідок катастрофічних зіткнень приблизно 2015 року, розсіюється. Непередбачуваний характер транзитів вказує на хаотичне середовище, в якому вони перебувають.
Отже, найімовірніше, Землю буде поглинуто Сонцем, яке розширюватиметься, перш ніж перетворитися на білого карлика. Щодо решти Сонячної системи, то деякі астероїди, розташовані між Марсом і Юпітером, а також, можливо, деякі супутники Юпітера, можуть зрушити зі своїх орбіт і пройти достатньо близько до майбутнього білого карлика, щоб бути розірваними на дрібніші уламки.