Останній тасманійський вовк, який жив у неволі, помер 7 вересня 1936 року.
В австралійському заповіднику скам’янілостей «Ріверслей» знайдено рештки представників трьох видів, які були найбільш ранніми предками, з відомих, тасманійського вовка (також відомого як тилацин і сумчастий вовк). Таких висновків дійшли експерти з лабораторії палеонтології хребетних Університету Нового Південного Уельсу (UNSW) у статті, опублікованій у Journal of Vertebrate Paleontology. Серед авторів публікації – Тімоті Дж. Черчилль. Коротко про відкриття повідомляється на сайті Taylor & Francis an informa business.
Представники найзначнішого за розмірами виду (Badjcinus timfaulkneri) важили 7-11 кг – приблизно стільки ж, скільки великий тасманійський диявол. У таких тварин була вкрай товста щелепна кістка, завдяки якій вони могли їсти навіть кістки й зуби здобичі.
Badjcinus timfaulkneri споріднений з дрібнішим за розмірами видом B. turnbulli (особини досягали 2,7 кг). Його відкрили раніше і досі вважали єдиним тилацинідом, що жив у пізньому олігоцені. Щелепу і зуб Badjcinus timfaulkneri знайшли на стоянці Hiatus, яка є старшою за стоянку, де були виявлені скам’янілості B. turnbulli.
Badjcinus timfaulkneri назвали на честь Тіма Фолкнера, директора і співвласника Австралійського парку рептилій і керуючого директора Aussie Ark, який присвятив життя збереженню дикої природи країни, зокрема й найбільшого сумчастого хижака з тих, що живуть у наші дні, – тасманійського диявола.
Другий зі знайдених видів Nimbacinus peterbridgei назвали на честь австралійського геолога і спелеолога Пітера Бріджа. Представники цього виду були розміром із мальтійську болонку (3,7 кг) і полювали на дрібних тварин.
Третій вид назвали Ngamalacinus nigelmarveni на честь британського телеведучого Найджела Марвена, відомого за проєктами «Доісторичний парк» і «BBC: Прогулянки з морськими чудовиськами». Представники цього виду важили 5,1 кг і були розміром із лисицю. У них були подовжені краї нижніх зубів із глибокими «м’ясорубними» виїмками, це свідчить про те, що Ngamalacinus nigelmarveni були більшою мірою м’ясоїдними, ніж інші тилациніди схожих розмірів.
Останній тасманійський вовк, що жив у неволі, помер 7 вересня 1936 року, приблизно через два роки вид зник і в дикій природі. Такі тварини досягали в довжину 100-130 см, включно з хвостом, який міг бути 50-65 см. Вони важили 15-30 кг, розповідають в енциклопедії Britannica. У них була жовтувато-коричнева шерсть із 13-19 смугами на спині та крижах (англійською мовою назва виду звучить як Tasmanian Tiger, що буквально можна перекласти як «тасманійський тигр»).