Така «різноманітність» не успіх, а величезна проблема. Великим рибам складно розмножуватися, а зникнення хоча б одного виду сильно скоротить загальну різноманітність генів у популяції.
Довгий час експерти вважали, що всі великі білі акули належать до одного глобального виду «плавців на далекі відстані». Але, завдяки досягненням в обчислювальній техніці та секвенуванню генів, з’ясувалися одразу три різні групи, які мешкають у північній частині Тихого океану, південній частині Тихого та Індійського океанів, а також у північній частині Атлантики та Середземного моря. І всі вони відрізняються один від одного, пише ScienceAlert.
Судячи з усього, приблизно 200 000 років тому, під час передостаннього льодовикового періоду, три популяції великої білої акули виявилися фізично розділеними сушею. Через це кожен анклав набув свого генетичного профілю. Але раніше наші технології не давали змоги помітити найдрібніші відмінності – тільки те, що видно оку. За підсумком, групи поки що не настільки відрізняються, щоб вважатися окремими видами, але вони рідко змішують гени при схрещуванні.
Тут і спливає проблема. Поділ генів свідчить про можливу біду, в якій можуть опинитися великі білі акули. Втрата однієї з популяцій серйозно скоротить загальну різноманітність виду, видаливши потенційно важливі гени, які не встигли сильно поширитися. Винятком стала тільки «гібридна» варіація риби, що містить у собі суміш ознак відразу двох груп. Враховуючи її існування, є шанс подолати історичні відмінності.
«Якби всі білі акули належали до однієї великої інтегрованої глобальної популяції, то їхнє зникнення з якогось конкретного району не мало б великого значення. Тривалий час вважалося, що відхід риб з однієї локації компенсується переміщенням і спарюванням в інших місцях. Але результати дослідження свідчать, що це малоймовірно», – заявила Кетрін Джонс, біологиня з Абердинського університету.