Здебільшого, пошуки населених планет – це пошуки води. Кожен живий організм, про який ми знаємо, потребує води. Але, парадоксально, безліч планет, на яких можуть міститися великі запаси рідини, знаходяться за межами так званої «населеної зони». Портал bigthink.com розповів про неї та пояснив, чому ця наукова концепція не завжди актуальна.
Ідея населеної зони – ключовий концепт в астробіології. Її вперше озвучили в 1913 році, але ґрунтовно сформулювали лише 30 років тому, коли вчені почали знаходити перші планети за межами нашої Сонячної системи. Населеною зоною називають регіони навколо зірок, де вода на поверхні планети може зберігати рідкий стан упродовж тривалого часу. Якщо говорити астрономічною мовою, вона пролягає між внутрішньою межею, де вода випаровується, і зовнішньою, де вода замерзає.
Хоча населену зону описують виходячи з астрономічних параметрів, точне місцеперебування цієї зони варіюється залежно від типу зірки. На нього також впливають геологічні атрибути планети: наприклад, щільність атмосфери, розмір шару хмар і механізми кліматичного відгуку. Для довідки, Земля розташована майже в центрі населеної зони Сонячної системи. Марс (у півтора раза далі від Сонця) – на самому кордоні.
Якби Марс був більшим, то, можливо, він теж входив би в категорію населених планет. Хоча варто зазначити, що сам термін «населена» трохи проблематичний. Навіть ті планети, що технічно перебувають у населеній зоні, не завжди здатні підтримувати життя. Місяць ідеально розташований у потрібному регіоні, але на ньому немає ні атмосфери, ні рідкої води. Навіть на екзопланетах життя не може зародитися без цілої низки факторів, від щільної атмосфери до джерел енергії та їжі.
Водночас рідка вода і потенційно життєздатні умови можуть існувати й за межами «традиційної» населеної зони. Наприклад, на багатьох екзопланетах можуть існувати підземні океани. Їх теоретично можна зустріти навіть на мандрівних планетах, не прикріплених до будь-якої зірки, якщо їхнє ядро генерує достатньо тепла для підтримки рідкої води.
За фактом, ученим навіть не потрібно заглядати за межі нашої Сонячної системи, щоб знайти океанічні світи за межами населеної зони. На карликовій планеті Церера напевно є каламутний океан, як і на Плутоні. На крижаних місяцях Юпітера (Європа і Ганімед) теж є підземні океани. Ба більше, океан Європи може перебувати в контакті зі скелястою мантією планети, завдяки чому гідротермальні гейзери можуть забезпечувати поживні речовини для життя. Точно так само, як вони роблять це на Землі.
Нарешті, просте пояснення населеної зони ускладнюють часові рамки. Навіть Земля пройшла через кілька льодовикових фаз, протягом яких більша частина поверхні планети була вкрита льодом. У ці періоди наші океани теж можна було називати «підземними». А на поверхні Марса в минулому точно була рідка вода. Як і, ймовірно, на Венері, якщо вірити результатам моделювання. Якщо говорити про населеність, то «коли» відіграє не меншу роль, ніж «де».