Ці тварини також уникали стародавніх гієн, щоб не стати їхньою здобиччю.
Вчені РАН провели масштабну реконструкцію території Байкало-Єнісейського Сибіру і з’ясували, що в епоху пізнього плейстоцену печерні леви та гієни намагалися жити в різних умовах і не конкурувати. Це сильно відрізняється від укладу життя сучасних левів і гієн, що живуть в Африці. Про це розповіли в Сибірському відділенні РАН.
Байкало-Єнісейський Сибір являє собою величезну територію між Єнісеєм і Байкалом, обмежену з південного заходу гірською системою Східних Саян. Тут у пізньому плейстоцені (від 125 тис. до 12 тис. років тому) мешкали печерний лев і печерна гієна.
Вчені під час дослідження співвіднесли залишки цих двох вимерлих видів ссавців (коли-небудь знайдених на території Байкало-Єнісейського Сибіру) з певним типом рельєфу. Їхні місця проживання нанесли на карту, і стало зрозуміло, що гієни влаштовували лігво переважно в гірському ландшафті, а ось печерний лев, попри свою назву, у печерах зовсім не мешкав – кістки цього великого хижака зустрічаються на рівнинних ділянках або в долинах річок.
Два стародавні види намагалися жити в різних умовах, зводячи конкуренцію до мінімуму. Це сильно відрізняється від того, як живуть сучасні леви й гієни в Африці.
«Там вони все ж таки конкуренти, живуть і полюють в одних і тих самих місцях, а тут ми бачимо, що тварини намагалися уникати одна одної. Практично немає точок на карті, де зустрічаються і ті, і інші. Тільки в кількох місцях ми знаходили кістки як гієн, так і левів. Останніх, вочевидь, було вбито і затягнуто в лігво гієнами», – пояснюють вчені.
Ще один цікавий факт, встановлений дослідниками: значна частина кісток печерного лева була знайдена поруч із палеолітичними стоянками (поселення, місця проживання первісних людей).
«Ми не можемо однозначно сказати, що люди вбивали левів і харчувалися ними: на кістках, з якими ми працювали, слідів людської діяльності, наприклад оброблення, немає. Проте ці кістки на стоянку потрапили, отже, люди їх туди принесли, ставилися до лева з інтересом. Можливо, він був для них символічною твариною. Чого не можна сказати про гієн, кістки яких відсутні на стоянках стародавньої людини. Не виключено, що вони були табуйовані або просто не цікавили древніх людей», – зазначають науковці.