Міжнародна група вчених провела геномний аналіз останньої популяції шерстистих мамонтів (Mammuthus primigenius), які мешкали на острові Врангеля біля узбережжя Сибіру. Результати дослідження проливають світло на причини вимирання цих величних тварин.
Як з’ясувалося, популяція мамонтів на острові Врангеля була ізольована близько 10 000 років тому через підвищення рівня моря. Генетичний аналіз показав, що ця група походила максимум від восьми особин, але змогла розмножитися до 200-300 особин протягом 20 поколінь.
Еволюційний генетик Лав Дален зі шведського Центру палеогенетики зазначає: «Тепер ми можемо з упевненістю відкинути ідею про те, що популяція була просто занадто малою, і що вони були приречені на вимирання з генетичних причин». Попри ознаки інбридингу та низького генетичного різноманіття, ці фактори не могли бути єдиною причиною повного вимирання виду.
Дослідники припускають, що найімовірніше, гігантських тварин погубила якась «випадкова подія». Вони навіть стверджують, що без цієї події мамонти острова Врангеля могли б існувати й донині.
Аналіз геномів показав, що генетична різноманітність популяції мамонтів поступово знижувалася протягом 6000 років. При цьому популяція накопичувала помірно шкідливі мутації, але водночас повільно очищалася від найшкідливіших.
Варто зазначити, що проаналізовані геноми не охоплюють останні 300 років існування виду. Однак палеонтологи виявили скам’янілості, що належать до цього періоду, і генетики планують провести їх секвенування в майбутньому.
Шерстистий мамонт з’явився близько 450 000 років тому в Сибіру і згодом поширився в Північну Америку. Близько 300 000 років тому північноамериканська гілка розселилася назад в Азію через Берінгію, замістивши давнішу азійську форму і поширившись також у Європі. Всупереч поширеній думці, ці тварини не були надзвичайно великими – дорослі самці досягали висоти 2,8-3,5 м, що лише трохи перевищує розміри сучасних азійських слонів.
Це дослідження не лише розкриває таємницю вимирання останніх мамонтів, але й надає цінну інформацію про генетичні процеси в ізольованих популяціях, що може бути корисним для збереження сучасних видів тварин, які перебувають під загрозою зникнення.