Встановлено вік знаменитої плями Юпітера

Тривалість життя Великої червоної плями перевищує щонайменше 190 років.

Науковці з Університету Країни Басків, Політехнічного університету Каталонії та Суперкомп’ютерного центру Барселони проаналізували історичні спостереження (починаючи з 17 століття) і розробили чисельні моделі для пояснення довголіття і природи Великої червоної плями Юпітера (ВЧП). Результати нового дослідження опубліковано у виданні Phys.org.

ВЧП – найвідоміша деталь газового гіганта. Те, що виглядає як величезна червона крапка, насправді є гігантським атмосферним вихором, рекордним за розмірами в Сонячній системі. Наразі діаметр плями дорівнює земному діаметру. Червонуватий колір на тлі блідих хмар дозволяє легко побачити ВЧП навіть у невеликі телескопи.

Відомо, що пляма змінюється в розмірах і змінює свій колір протягом кількох століть. Попри довгі роки спостережень за нею, вчені все ще сперечаються про точний вік ВЧП, а також про події, які призвели до її виникнення.

Нове дослідження показало, що тривалість життя ВЧП перевищує щонайменше 190 років. Червона пляма, розмір якої в 1879 році становив 39 000 км за найдовшою віссю, зменшилася приблизно до нинішніх 14 000 км і водночас із цим стала більш округлою.

Щоб з’ясувати, як міг утворитися цей величезний вихор, вчені провели чисельне моделювання на іспанських суперкомп’ютерах, таких як MareNostrum IV BSC. Вони входять до Іспанської суперкомп’ютерної мережі (RES). Фахівці використовували два типи взаємодоповнюючих моделей поведінки вихорів в атмосфері Юпітера.

На планеті-гіганті переважають потужні вітрові течії. На північ від ВЧП вітри дмуть у західному напрямку зі швидкістю 180 км/год, а на півдні – у протилежному напрямку зі швидкістю 150 км/год. Це створює величезний зсув швидкості вітру з півночі на південь, який є основним компонентом, що дає змогу вихору рости.

Під час дослідження було вивчено низку механізмів, що пояснюють походження ВЧП, включно з «виверженням» гігантської супербурі, схожої на ті, які рідко спостерігаються на Сатурні. Крім того, було вивчено можливість злиття безлічі менших вихорів, викликаних зсувом вітру. Результати показують, що в обох випадках формується антициклон, але за формою і динамічними властивостями він відрізняється від сучасного ВЧП.

Майбутні дослідження будуть спрямовані на те, щоб спробувати відтворити зменшення ВЧП з плином часу, щоб з’ясувати, які фізичні механізми лежать в основі його стійкості. Вчені також спробують передбачити, чи розпадеться пляма, чи вона існуватиме ще багато років.

Більше публікацій за темою